- •Зародження загальнотеоретичного правознавства та етапи його становлення.
- •Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •Багатоманітність розуміння права та її причини і наслідки.
- •Поняття типу праворозуміння.
- •Позитивістське праворозуміння.
- •Соціологічне праворозуміння.
- •Інші підходи до праворозуміння (психологічна школа права, феноменологічна теорія права тощо).
- •Проблема створення універсального поняття права. Інтегративна юриспруденція.
- •Загальносоціальні (соціопсихологічні і соціокультурні) умови виникнення права.
- •Проблема додержавного права. Вплив на її вирішення підходів до праворозуміння.
- •Фази правової еволюції. Первісне право та його форми.
- •Раннє звичаєве право як активний фактор політогенеза і утворення держави.
- •Природні невідчужувані права людини: поняття та значення.
- •Поняття держави та її специфічні ознаки.
- •Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право та права на державу.
- •Держава і реалізація права.
- •Держава і правове регулювання.
- •Монархічна форма правління та її види.
- •Характеристика республіканських форм правління.
- •Характеристика форми державного правління в Україні.
- •Поняття форми державного устрою.
- •Унітарна держава і право.
- •Особливості правового регулювання у державах з федеративним устроєм
- •Органи законодавчої влади: поняття, функції, повноваження.
- •Органи виконавчої влади і правотворчість. Межі правотворчості органів виконавчої влади.
- •Судова влада та її місце в механізмі держави.
- •Поняття правової системи. Критерії класифікації правових систем.
- •Національні (внутрішньодержавні) і міжнародні правові системи.
- •1) По предмету регулювання.
- •2) За способом створення правових норм.
- •3) За джерелами права (формам втілення міжнародних норм).
- •4) По суб'єктах права.
- •5) За способом забезпечення виконання норм.
- •Поняття і структура правосвідомості.
- •Види правосвідомості.
- •Поняття правової культури та її види.
- •Національна правосвідомість і правова культура: історичні особливості формування та сучасний стан.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини існування.
- •Поняття правової норми та її ознаки.
- •Види правових норм.
- •2. За юридичною силою:
- •3.За функціями
- •4. За способом встановлення правил поведінки
- •5.В залежності від походження, способу об’єктивації
- •Соціальне буття правових норм (зовнішній вираз правових норм). Неписані і писані форми буття (виразу) правових норм.
- •Поняття та види джерел права.
- •Судова практика, її значення в нормативному регулюванні.
- •Поняття принципів права. Класифікація принципів права. Загальноправові та галузеві принципи права.
- •Значення принципів права у правотворчій та правозастосовчій практиці.
- •Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права.
- •Поняття та ознаки закону як акта найвищої юридичної сили.
- •Різновиди законів. Особливості конституції як основного закону.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •1. З моменту ухвалення (наприклад, Конституція України)
- •2. З моменту опублікування;
- •3. З часу, який позначено в самому законі;
- •Зворотна дія нормативно-правових актів.
- •Поняття правотворчості, її відмінності від правотворення.
- •93. Принципи та функції правотворчості.
- •Принципи та функції правотворчості.
- •Поняття юридичної техніки. Юридична техніка правотворчості.
- •Юридична термінологія. Юридичні конструкції.
- •Зовнішнє оформлення законів та підзаконних актів: вимоги до структури, реквізитів.
- •Поняття та основні риси системи права.
- •Структурні елементи системи права.
- •Норма права:
- •Критерії поділу системи права на галузі права.
- •Публічне та приватне право.
- •Системи права і система нормативно-правових актів: співвідношення і взаємозвязок.
- •Систематизація законодавства.
- •Поняття реалізації права та її форми.
- •Застосування права та його особливості. Ознаки правозастосовчої діяльності.
- •Стадії застосування права.
- •Акти застосування права та їх види.
- •Прогалини в нормативних актах та способи їх переборення. Аналогія права і аналогія закону.
- •Юридичні колізії.
- •Буква і дух права в процесі його застосування.
- •Поняття тлумачення права.
- •Суб’єкти тлумачення. Види тлумачення за суб’єктами.
- •Способи (прийоми) тлумачення.
- •Акти тлумачення права: їх правова природа та значення в нормативному регулюванні.
- •Поняття правопорушення: теоретичні підходи до його розуміння.
- •Ознаки правопорушення. Склад правопорушення.
- •Види правопорушень та їх причини.
- •Соціальна відповідальність та її види.
Проблема створення універсального поняття права. Інтегративна юриспруденція.
– Павліченко
Протягом багатьох століть досить актуальним було питання визначення поняття права. Впродовж усього цього часу сформувалась велика кількість різноманітних концепцій праворозуміння, адже право є складним, багатоаспектним явищем. Усі вони дають своє власне визначення цього поняття. Однак кожна з існуючих шкіл страждає неповнотою і партикуляризмом. Кінець XX ст. актуалізував завдання теоретичного обґрунтування цілісної концепції права, яка могла б об’єднати життєві ідеї основних правових шкіл і напрямків. Так з’являється інтегративна юриспруденція (автор терміну – Дж. Холл).
Інтегративне розуміння права є наслідком теоретичного пізнання та практичного освоєння соціально-правової дійсності, яке базується на комплексному використанні досягнень природної, історичної, психологічної, соціологічної, нормативістської і аналітичної шкіл права, які у своїй гармонійно синтезованій єдності відображають широке, багатоаспектне бачення права: його сутності (природи), джерел, процесів формування і функціонування, цінності та призначення в житті окремої людини, суспільства, держави.
Право як явище єдине. Але сутність цього складного явища можна розкрити лише через множинність визначень, кожне з яких є його фрагментарною характеристикою. І така фрагментарність (неповнота) притаманна усім дефініціям. Тому зводити сутність права лише до певного визначення є помилкою. Уникнення такої помилки і забезпечує сучасне інтегративне праворозуміння, яке передбачає множинність визначень права, кожне з яких відображає його особливий вимір.
Поряд з інтегративним розумінням права не може існувати його інтегративного всеохоплюючого визначення, оскільки: по-перше, інтегративне розуміння права передбачає множинність окремих дефініцій права; по-друге, багатоаспектне розуміння права (яким і є інтегративне розуміння) неможливо втиснути в певні межі. До того ж спроба дати інтегративне визначення права в будь-якому разі не призведе до охоплення однією дефініцією усіх якостей права і усіх його зв'язків з іншими правовими явищами. Відобразити такі зв'язки в усій повноті, дати розгорнуту характеристику права може лише правознавство в цілому.
Представники концепції «інтегративної юриспруденції» - Дж. Холл («Інтегративна юриспруденція»), Берман, Кістяківський.
Загальносоціальні (соціопсихологічні і соціокультурні) умови виникнення права.
- Павліченко
Проблема правогенезу – це проблема виникнення права, його походження і становлення як специфічного явища.
Право нерозривно пов’язано з існуванням людського суспільства, і, таким чином, умови виникнення права є умовами соціальними. Поза суспільством, у природі, право не існує. У природі діє не право, а закони природи. Ці закони непорушні й незмінні. Право змінне й може бути порушено. Право "проявляється" тільки в суспільстві, як специфічний порядок суспільних відносин, учасники яких мають визначену соціальну свободу діяти тим чи іншим чином, яка закріплена в обов’язках інших осіб. При чому міра цієї свободи (суб’єктивні права й обов’язки) визначаються соціально визнаними й обов’язковими для всіх правилами належної поведінки членів суспільства.
Але права й обов’зки людина має не тільки по відношенню до іншої людини, але й по відношенню до суспільства. Чи може існувати суспільство, члени якого не підпорядковуються ніяким обов’язковим для всіх правилам поведінки? Очевидно, що ні, так як це призвело б до розпаду самого суспільства.
Власне до самого питання:
Соціопсихологічними умовами правогенезу є виникнення у людей здібностей:
1) розуміти ідеальний сенс правил належної поведінки, що виражені в загальнообов’язкових нормах у формі правових текстів;
2) визнавати ці правила (прямо чи опосередковано) в ролі необхідних підстав для своїх зовнішніх вчинків;
3) самостійно діяти, реалізовувати повноваження й обов’язки, що випливають із цих правил.
До соціокультурних умов правогенезу відносяться наявність у суспільстві текстуально об’єктивованих, загальнозначимих і загальнообов’язкових правил поведінки, що визначають права й обов’язки членів соціуму й виступають у ролі загальнозначимих цінностей, своєрідних культурних кодів, які здатні владно впливати на поведінку суб’єктів.
Поява права є однією з ознак переходу від первісного стада до людського суспільства, так як свідчить про появу людських індивідів, що мають певну соціальну свободу: можливість діяти, здійснюючи свідомий вибір того чи іншого варіанта поведінки на основі соціально визнаних норм належного.