- •Зародження загальнотеоретичного правознавства та етапи його становлення.
- •Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •Багатоманітність розуміння права та її причини і наслідки.
- •Поняття типу праворозуміння.
- •Позитивістське праворозуміння.
- •Соціологічне праворозуміння.
- •Інші підходи до праворозуміння (психологічна школа права, феноменологічна теорія права тощо).
- •Проблема створення універсального поняття права. Інтегративна юриспруденція.
- •Загальносоціальні (соціопсихологічні і соціокультурні) умови виникнення права.
- •Проблема додержавного права. Вплив на її вирішення підходів до праворозуміння.
- •Фази правової еволюції. Первісне право та його форми.
- •Раннє звичаєве право як активний фактор політогенеза і утворення держави.
- •Природні невідчужувані права людини: поняття та значення.
- •Поняття держави та її специфічні ознаки.
- •Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право та права на державу.
- •Держава і реалізація права.
- •Держава і правове регулювання.
- •Монархічна форма правління та її види.
- •Характеристика республіканських форм правління.
- •Характеристика форми державного правління в Україні.
- •Поняття форми державного устрою.
- •Унітарна держава і право.
- •Особливості правового регулювання у державах з федеративним устроєм
- •Органи законодавчої влади: поняття, функції, повноваження.
- •Органи виконавчої влади і правотворчість. Межі правотворчості органів виконавчої влади.
- •Судова влада та її місце в механізмі держави.
- •Поняття правової системи. Критерії класифікації правових систем.
- •Національні (внутрішньодержавні) і міжнародні правові системи.
- •1) По предмету регулювання.
- •2) За способом створення правових норм.
- •3) За джерелами права (формам втілення міжнародних норм).
- •4) По суб'єктах права.
- •5) За способом забезпечення виконання норм.
- •Поняття і структура правосвідомості.
- •Види правосвідомості.
- •Поняття правової культури та її види.
- •Національна правосвідомість і правова культура: історичні особливості формування та сучасний стан.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини існування.
- •Поняття правової норми та її ознаки.
- •Види правових норм.
- •2. За юридичною силою:
- •3.За функціями
- •4. За способом встановлення правил поведінки
- •5.В залежності від походження, способу об’єктивації
- •Соціальне буття правових норм (зовнішній вираз правових норм). Неписані і писані форми буття (виразу) правових норм.
- •Поняття та види джерел права.
- •Судова практика, її значення в нормативному регулюванні.
- •Поняття принципів права. Класифікація принципів права. Загальноправові та галузеві принципи права.
- •Значення принципів права у правотворчій та правозастосовчій практиці.
- •Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права.
- •Поняття та ознаки закону як акта найвищої юридичної сили.
- •Різновиди законів. Особливості конституції як основного закону.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •1. З моменту ухвалення (наприклад, Конституція України)
- •2. З моменту опублікування;
- •3. З часу, який позначено в самому законі;
- •Зворотна дія нормативно-правових актів.
- •Поняття правотворчості, її відмінності від правотворення.
- •93. Принципи та функції правотворчості.
- •Принципи та функції правотворчості.
- •Поняття юридичної техніки. Юридична техніка правотворчості.
- •Юридична термінологія. Юридичні конструкції.
- •Зовнішнє оформлення законів та підзаконних актів: вимоги до структури, реквізитів.
- •Поняття та основні риси системи права.
- •Структурні елементи системи права.
- •Норма права:
- •Критерії поділу системи права на галузі права.
- •Публічне та приватне право.
- •Системи права і система нормативно-правових актів: співвідношення і взаємозвязок.
- •Систематизація законодавства.
- •Поняття реалізації права та її форми.
- •Застосування права та його особливості. Ознаки правозастосовчої діяльності.
- •Стадії застосування права.
- •Акти застосування права та їх види.
- •Прогалини в нормативних актах та способи їх переборення. Аналогія права і аналогія закону.
- •Юридичні колізії.
- •Буква і дух права в процесі його застосування.
- •Поняття тлумачення права.
- •Суб’єкти тлумачення. Види тлумачення за суб’єктами.
- •Способи (прийоми) тлумачення.
- •Акти тлумачення права: їх правова природа та значення в нормативному регулюванні.
- •Поняття правопорушення: теоретичні підходи до його розуміння.
- •Ознаки правопорушення. Склад правопорушення.
- •Види правопорушень та їх причини.
- •Соціальна відповідальність та її види.
Акти тлумачення права: їх правова природа та значення в нормативному регулюванні.
– Слободенюк
Правовий нігілізм — це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.
Причини:
-радянська спадщина;
(людині все ще відводиться місце не суб?єкта, інтересам якого має служити держава, а суто підвладного, керованого об?єкта)
-невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;
(Закон «Про податок на додану вартість» переглядався 139 разів, Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» — 126 разів)
-низька правова культура;
-корумпованість правозастосовчих органів;
-втрата довіри серед населення до правосуддя;
-Широкі дискреційні повноваження органів виконавчої влади та їх посадових осіб
Рішення Конституційного Суду України як акти тлумачення норм права. – Рудько
Поняття правопорушення: теоретичні підходи до його розуміння.
– Захарко
Правопорушення — соціальний і юридичний антипод правомірної поведінки. В соціальному розумінні це поведінка, яка суперечить інтересам суспільства. Вона спроможна завдати шкоди правам і законним інтересам громадян, їх колективам і суспільству в цілому, вона ускладнює і дезорганізує розвиток суспільних відносин.
Правопорушення — це суспільно небезпечне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке суперечить вимогам правових норм.
Механізм дії права розрахований не тільки на рівну, безконфліктну роботу, але і на такі ситуації, коли потрібно «силове» втручання, найефективніше здійснюване державою.
Як і в інших питаннях загальної теорії права, трактування поняття правопорушення залежить від приналежності вченого до тієї чи іншої наукової школи, від типу його праворозуміння. Якщо інтерпретувати право як загальносоціальне (а не тільки державно встановлене) явище, то і про поняття правопорушення можна говорити з загальносоціальних позицій. У цьому випадку під правопорушенням слід розуміти будь-яке винне порушення суб'єктом чиїхось прав (і відповідно, невиконання правових обов'язків). Специфіка таких правопорушень полягає в тому, що вони не завжди пов'язані з нормативними, текстуально закріпленими санкціями і часом не тягнуть за собою заходів організованого фізичного примусу.
З етатистської позиції правопорушенням, за наявності всіх інших необхідних формальних умов, буде будь-яке діяння, що порушує законодавчо встановлену заборону, що передбачає в цьому випадку певну реакцію з боку правоохоронних органів держави.
З подібним рішенням проблеми тим не менше не згодні прихильники юснатуралізму. Наприклад, І. А. Ільїн зазначав, що шлях боротьби за право може сприйматися як шлях правопорушення.
«Проте такий погляд по суті своїй поверховий і невірний: по-перше, елемент" правопорушення "і момент" насильництва "можуть зовсім не бути при такому способі боротьби, по-друге, наявне правопорушення може бути порушенням не" права взагалі ", а лише позитивного права, і до того ж - в ім'я природного права, тобто воно може мати характер діяння, не руйнує правопорядок, подібно до всіх караним правопорушень, але творить і совершенствующего життя в праві і по праву».
Норма, що встановлює заборону на вчинення певних дій, повинна мати всі ознаки правової норми: сприйматися як соціально цінна і легітимна норма, «жити» у відповідних правових відносинах, тобто реалізовуватися шляхом дотримання встановлених заборон і породжувати охоронні правові відносини у випадку її порушення. Тільки таке трактування поняття правопорушення дозволяє звільн звільнитися як від суб'єктивізму природно-правової школи, так і від формалізму етатистського правознавства.