Багатоманітність розуміння права та її причини і наслідки.

7. – Яковлева

Протягом всієї історії розвитку юридичної науки вчені та мислителі прагнули з*ясувати, що таке право, яка його природа і сутність. З цього приводу точаться гострі дискусії, результатом яких є багатоманітність визначень понять права.

Така багатоманітність також спричинена соціокультурними умовами формування та функціонування національних правових систем. Найбільша різниця проявляється в розумінні права Західним (панує відкрита індивідуалістична культура) і Східним (закрита колективістська культура, в якій «я розсіюється у ми») суспільствами.

Для Західної культури право є основою суспільства, найбільшою соціальною цінністю, природними правами та свободами. Без права індивід в Західному суспільстві не може утвердити, примножити свою власність, як матеріальну, так і духовну. Таке розуміння права закладено ще історично, оскільки західні цивілізації зародилися на основі досвіду давньогрецького полісу, в якому зародився античний лібералізм, демократія.

Східна культура розглядає право як засіб на випадок крайньої необхідності. Основну роль регуляторів відносин в такому суспільстві відіграють релігія, звичаї, традиції, мораль.

Деякі вчені детальніше відокремлюють розуміння права європейсько-християнське, мусульманське, індо-буддійське, китайсько-конфуціанське, японське та ін.

Також слід брати до уваги особу дослідника, який розробив і описав своє розуміння права, історичну епоху, в яку він жив, його моральну, релігійну, ідеологічну, політичну, філософську позиції, методи пізнання тощо.

Тож ці причини зумовлюють складність у виробленні конкретного і точного визначення права, відповідно, неоднозначності його походження, значимості для суспільства та окремого індивіда.

Поняття типу праворозуміння.

8. – Виговська

Питання праворозуміння належать до основних у теорії держави і права. У світі існує безліч наукових ідей і поглядів з приводу того, що є право, в чому його суть.

Праворозуміння — це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного соціального явища. При вивченні різних теорій і поглядів на право потрібно враховувати наступні обставини:

- по-перше, історичні умови існування права, у яких жив дослідник;

- по-друге, те, що результат праворозуміння завжди залежить від його релігійної, ідеологічної, моральної позиції;

- по-третє, яка сторона права береться в основу тієї чи іншої концепції. Залежно від того, що розглядається як джерело правоутворення — держава чи природа людини, розрізняють природно-правову і позитивістську теорії права.

9. Природноправове праворозуміння: загальна характеристика. – Іванишин

Позитивістське праворозуміння.

10. – Варшавець

Повною мірою ця позиція складається в 19 столітті зусиллями Конта. Прагнення звільнити право від філософських і інших суджень і цінностей. Зайва навіть сама спроба поставити питання про природу і суть права. Право звільняється від тиску усього, що пов'язано з культурою і перетворюється на цінність інструменталіста. Процес же функціонування і виникнення права безпосередньо пов'язано з державою. З точки зору розрізнення права і закону в цій позиції право тотожно закону. Особливості цього підходу проявляють себе в наступному:

Широко використовуваний емпіричний метод: концентрує на фактах увагу, зводячи факти до НПА, видаваною державою; право творять нормотворчі органи, право треба шукати у законах і підзаконних актах, право корегується законодавцем та іншими компетентними органами, суд лише застосовує право,

Описовість: як прийом обмежений у своїх можливостях зовнішньою стороною подій, не в змозі звести різні прояви права в єдине ціле, від неї приховані реальні причини виникнення, розвитку, функціонування права. Така позиція ототожнює право з політичними рішеннями.

Домінують формально-логічні методи. Прагнення створити несуперечливу систему права, проте, несуперечність це лише одна з гносеологічних вимог.

Ця позиція звернена до аналізу юридичних текстів і обмежується ім. Має місце не право як таке, а право яким воно здається.

До недоліків відносять:

· Прагнення обмежити дослідження лише реально діючим правом.

· Ототожнення права і закону, яке обмежує круг можливих джерел права.

· Повна відсутність інтересу до інших нормативних регуляторів: мораль, звичай і ін. Т. е. має місце деонтологизация права.

• Відокремлення права від суспільства

До достоїнств:

· Прагнення до несуперечності, ясності, чіткості чинного законодавства.

· Верховенство закону.

· Вимога законослухняної поведінки громадян, така позиція не приймає явище правового нігілізму.