Принципи та функції правотворчості.

93. – Забродський

1. За субєктом:

народне (референдум);

органів держави (наприклад, Верховної Ради України, КМУ);

органів місцевого самоврядування;

окремих посадових осіб (наприклад, Президента, міністра);

трудових колективів (колективні договори);

суспільних (корпоративних) організацій (у випадках, передбачених законодавством даної держави: наприклад, вони приймають норми права в порядку санкціонованого, делегованого, спільного правотворчості);

2. За характером:

безпосереднє (наприклад, здійснюване народом у ході референдуму, органом держави в порядку реалізації безпосередньо встановленої для нього законом правотворческой компетенції);

делеговане (у порядку реалізації делегованих правотворческих повноважень, наприклад, делегованих органом виконавчої влади органу місцевого самоврядування);

санкціоноване (санкціонування органами держави звичаїв, норм, прийнятих корпоративними організаціями);

спільне (погоджене прийняття декількома суб'єктами правотворчості правового акту, наприклад, нормативного акту прийнятого МВС разом з Нацбанком і Мінфіном);

договірне (висновок нормативного договору);

систематизуюче (упорядкування масиву діючих норм права, наприклад, при кодифікації);

поточне (повсякденний процес прийняття, зміни, скасування норм права як різновид постійної державної діяльності).

94. Види правотворчості. – Забродський

Поняття юридичної техніки. Юридична техніка правотворчості.

95. – Рудько

Юридична техніка Способи юридичної техніки:

(таблички зробила щоб вам веселіше було)

Юридична техніка - це сукупність правил, прийомів, способів створення й систематизації юридичних документів.

Види юридичної техніки:

1. законодавча техніка;

2. техніка систематизації законодавства;

3. техніка правозастосовних актів;

4. техніка тлумачення права* (не всі дослідники виділяють, деякі лише класифікують так, як нижче)

Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовній діяльності. (Наскільки я розумію із запитання, нас цікавить лише перше) Отже, юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів). Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.

Законодавча (правотворча, нормотворча) техніка - це сукупність юридичних засобів, правил, прийомів, способів створення (підготовки, складання, оформлення) нормативно-правових актів.

До прийомів і засобів законодавчої техніки належать:

• нормативна побудова — це використання мовних, логічних та техніко-юридичних засобів, за допомогою яких формулюють­ся норми-приписи, застосовуються терміни, юридичні символи, правові презумпції, фікції тощо. Норми права повинні відповіда­ти певним вимогам структурної побудови (гіпотеза, диспозиція, санкція), бути узгодженими між собою, конкретними та забезпе­ченими з боку держави;

• юридичні конструкції — це побудова норм права та норма­тивних актів згідно з типовими схемами, моделями, що відбива­ють особливості різних правовідносин. Наприклад, конструкції договорів, складів злочину, поділ кодексів на Загальну і Особли­ву частини, поділ законів на статті, а статей на частини і т. ін.;

• галузева типізація— це побудова нормативних приписів таким чином, щоб вони належали до певної галузі права, що досягається шляхом викладення норми права в певному кодифікованому акті, підпорядкування системі загальних норм, застосування галузевої термінології та ін.

Вимоги (правила) правотворчої техніки:

• логічна послідовність викладення, взаємозв’язок норматив­них приписів, що містяться в нормативному акті;

• відсутність суперечностей у структурі акта і системі зако­нодавства;

• максимальна компактність викладених норм при належній глибині і всебічності їхнього змісту;

• ясність і доступність мови нормативних актів;

• точність і визначеність термінів та юридичних конструкцій;

• скорочення кількості актів, виданих з одного й того ж пи­тання, для полегшення користування ними.

Способи (прийоми) викладу норм права:

• по ступені абстрактності викладу: абстрактний (в загальному)і казуїстичний (в індивідуальній ф-мі);

• по ступені повноти викладу: прямий, посилальний, бланкетний;

• за формою пропозиції: у вигляді нормативної пропозиції (є нормативні терміни - «зобов'язаний», «вправі» і т.п.) або оповідальної пропозиції (стверджувального, негативного).