Види правосвідомості.

62. – Барчук

• Повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду. Повсякденна правосвідомість — уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед загалу. Ці почуття виникають під впливом безпосередніх умов життя людей.

• Професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юридичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професійна правосвідомість — поняття, уявлення, переконання, традиції, стереотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

• Науково-теоретична правосвідомість, яка притаманна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних питань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких правових узагальнень, знань закономірностей тощо.

Поняття правової культури та її види.

63. – Слободенюк

Правова культура являє собою різновид загальної культури (що складає з духовних і матеріальних цінностей, що відносяться до правової дійсності. При цьому правова культура включає лише те, що є в правових явищах щодо прогресивного, соціально корисного і коштовного. Вона не тільки результат, але і спосіб діяльності, і в цьому змісті духовна правова культура розуміється як спосіб мислення, норми і стандарти поводження.)

Як і правосвідомість, правова культура підрозділяється на

-правову культуру суспільства,

-групи (колективу)

-індивідуальну правову культуру (особистості).

Правова культура диктує кожної особистості принципи правової поведінки, а суспільству - систему правових цінностей, правові ідеали, забезпечують єдність і взаємодія правових інститутів та установ.

Правова культура - показник рівня і особливостей правового розвитку суспільства, дзеркало його правосвідомості.

за рівнем та глибиною пізнання правових явищ:

-побутова (невисокий рівень узагальнення правових знань, які використовуються у повсякденному житті)

-професійна (притаманна особам які професіонально займаються правовою діяльністю, мають глибоке знання законодавства)

-теоретична (сукупність наукових знань про сутність права, механізм правового регулювання (у науковців-правознавців))

за характером існування правової культури:

-відкрита (взаємодіє з іншими правовими культурами, сприймає надбання інших культур)

-закрита (обмежується власним надбанням як єдино правильним)

за характером прояву:

-зовнішня правова культура (юридична діяльність та її наслідки)

-внутрішня (особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії)

Національна правосвідомість і правова культура: історичні особливості формування та сучасний стан.

64. – Слободенюк

З правовою свідомістю нерозривно пов'язаний такий феномен, як правова культура, що є складовою духовного багатства суспільства. Категорія «правова культура» є однією з якісних характеристик правової системи країни, яка посідає надзвичайно важливе місце в загальній теорії права.

Загалом, можна стверджувати що національна правова культура, ще в синкретичній формі, почала формуватись ще з часів КР (Руська Правда), як відмічає Галина Володимирівна: "При всій повазі до

правсвих надбань і визнанні глибоко позитивного впливу «Руської правди» на весь подальший процес становлення права, частина сучасних

авторів, на відміну від радянських дослідників з однозначно схвальними оцінками, вказує на глибоко суперечливий і навіть стресогенний, негативний характер впливу візантійського, християнського психокомплексу". потім зазнавла впливу інших правових культур, особливо за часів РП та підросійської залежності.

Таким чином наша правова культура до радянсько періоду формувалась за характерорм відкрито.

Надалі розвиток національної правової культури набув закритого характеру (в рамках радянської ідеології)

Доцільно згадати І нараду з питань науки радянської держави та права 1938 р. (теза з доповіді Вишинського:

"Совокупность правил человеческого поведения, установленных государственной властью, а также санкционированных государством обычаев и правил общежития, осуществляемых в принудительном порядке"),

та загалом ставлення до права, як такого.

Що ж стосується правосвідомості, вимушена інтеграція в радянський простір відбилася і на ній, з твердження Вишинського (директор Інституту права АН СРСР)

можна зробити висновок про панування ететистського підходу та заангажованості правосвідомості ідеологією.

Кому замало:

_http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11divtam.pdf

_http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/123456789/661/4/Pravova%20mentalnist.pdf

Сьогоднішній стан. Оцінюйте самі.