11.9 Однорідні члени речення

Документ лише тоді справді документ, коли він логічно бездоганний, коли в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому тут став-ляться досить жорсткі вимоги до однорідного ряду, в якому ці логічні зв’язки особливо виразні.

Ось ці вимоги:

– У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) питання. Наприклад: “Було посіяно зернових всього 500 га, вико-бобових 50 га, ячменю 40 га”. Однорідний ряд побудований неправильно, треба: “Було посіяно зернових 540 га, у тому числі ячменю 40 га і вико-бобових 50 га”.

– У ділових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові, тематично не пов’язані поняття. Це можливо й дореч-но в художніх текстах.

– Потребує особливої уваги сполученість слів. Так, неправильно побудоване речення: “У постанові висловлені висновки і побажання, які колектив повинен врахувати у своїй подальшій роботі”. Проте лише побажання можна висловити, а висновки – зробити; а цього в реченні не враховано.

– Якщо при однорідних членах є узагальнююче слово, воно повинне за своїм обсягом бути родовим поняттям до однорідних слів – видових понять. Однорідні члени мають узгоджуватись з ним у відмінку. Порівняйте: “База одержала такі товари (узагальнююче слово вжите в знахід-ному відмінку): скляну тару, нітрофарби…” і “На базу надійшли такі товари (узагальнююче слово вжите в називному відмінку): скляна тара, нітрофарби” та ін.

– Якщо однорідний ряд великий і громіздкий (за рахунок означень), називаний відмінок із бажаного стає необхідним (тоді цей ряд краще сприймається).^*

Література:

1. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

2. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 2000. – 296 с.

3. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

* Докладніше про синтаксис писемного мовлення див.: Коваль А.П. Ділове спілку-вання: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – С. 157-172; Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – С. 176-181.

146