37. Дія магнітного поля на провідник зі струмом. Сила Ампера. Робота при переміщенні провідників у магнітному полі потік магнітної індукції.
37. Якщо між полюсами магніту підвісити провідник із струмом, то провідник виштовхується з магнітного поля або втягується в нього, в залежності від напряму струму. Рух провідника є наслідком взаємодії магнітного поля постійного магніту з магнітним полем струму. Сила, з якою магнітне поле діє на провідник зі струмом, називається силою Ампера. Напрям сили Ампера зручно визначати за «правилом лівої руки»: кисть лівої руки розташовують паралельно торцям магнітів N і S так, щоб долоня була звернута до магніту N. Чотири пальці орієнтують у напрямі струму в ділянці AB, тоді відставлений великий палець покаже шуканий напрям.
Зако́н
Ампе́ра —
закон взаимодействия электрических
токов.
Впервые был установлен Андре
Мари Ампером в 1820 для
постоянного тока. Из закона Ампера
следует, что параллельные проводники с
электрическими токами, текущими в одном
направлении, притягиваются, а в
противоположных — отталкиваются.
Законом Ампера называется также закон,
определяющий силу, с которой магнитное
поле действует
на малый отрезок проводника с током.
Выражение для силы 
,
с которой магнитное поле действует на
элемент объёма 
проводника
с током плотности 
,
находящегося в магнитном поле с
индукцией 
,
в Международной
системе единиц (СИ) имеет
вид:
.
Если
ток течёт по тонкому проводнику, то 
,
где 
—
«элемент длины» проводника — вектор,
по модулю равный 
и
совпадающий по направлению с током.
Тогда предыдущее равенство можно
переписать следующим образом:
Сила
,
с которой магнитное поле действует
на элемент
проводника
с током, находящегося в магнитном
поле, прямо пропорциональна силе
тока
|
в
проводнике и векторному
произведению элемента
длины
проводника
на магнитную индукцию
:
1. Магнітний потік через поверхню площею S, охоплену плоским контуром, в однорідному магнітному полі
де α –
кут між векторами 
і 
,
a вектор
–
нормаль до поверхні S.
2. Робота, яка виконується при переміщенні провідника зі струмом І у магнітному полі
де 
–
зміна магнітного потоку через поверхню,
яку описує провідник під час руху.
3. Робота, яка виконується під час переміщення контуру зі струмом І у магнітному полі
де – зміна магнітного потоку через площу, обмежену контуром.
Третє рівняння Максвелла[ред. • ред. Код]
Вектор магнітної індукції визначає величину й напрямок дії магнітного поля в кожній точці простору. Він входить у третє рівняння Максвелла
,
що є твердженням того, що магнітне поле — соленоїдне, тобто не існує магнітних зарядів.
В інтегральній формі третє рівняння Максвела стверджує, що потік вектора магнітної індукції через замкнену поверхню дорівнює нулю:
.
38. Пара, діа- та феромагнетики.
38.
Парамагнітні
речовини
(Na, Аl та
ін.)
— це
речовини,
атоми
яких
мають 
ат ≠ 0.
Парамагнітний
ефект перекриває діамагнітний. Усередині
парамагнетиків поле трохи підсилюється: μ >
1.
Діамагнітні речовини (Не, Сu та ін.) — це речовини, атоми яких не мають магнітного моменту
ат = 0. У них наявний тільки діамагнітний ефект. Усередині діамагнетиків поле трохи слабшає: μ<1.
Феромагнітні речовини — особлива група магнетиків (Fе, Ni, Со та деякі сплави). У феромагнетиках існують окремі ділянки, які називаються доменами, усередині яких магнітні моменти атомів в основному зумовлені нескомпенсованими спіновими магнітними моментами електронів. Магнітні моменти атомів усередині доменів спонтанно орієнтуються в певному напрямі, утворюючи магнітний момент домену домену (рис. 80).
Магнітні моменти доменів хаотично орієнтовані в різних напрямах і, як правило, компенсують один одного.
