35. Електронно-дірковий перехід. Напівпровідниковий діод. Транзистор. Напівпровідникові прилади та їх застосування.

35. Вакуумні електронні прилади зазвичай являють собою герметично запаяні скляні, металеві або керамічні ( нувістори) судини з різними електродами всередині, з'єднаними з контактами зовнішнього роз'єму приладу через скляний або керамічний вакуумно-щільний ізолятор. Попередньо з них видаляють повітря. Відкачування супроводжується прогріванням, як тепловим, так і високочастотним (рідше СВЧ полем), нутрощів приладу з метою видалення абсорбованих газів. Також для цього використовується геттер - коло або кільце з тонкої жерсті, покритий спеціальним складом, з речовин, добре поглинають гази як під час розпилення, так і після. Це, як правило, самі отруйні речовини у вакуумних приладах. Чим менше усередині залишиться газів, тим більш довговічний прилад. Мінімальне залишкове тиск в електронних приладах, що працюють при напругах до 1 кВ (кіловольт), для довготривалої роботи вважається 10 ^-4 Pa. Для високовольтних кінескопів (25 кВ) мінімум становить 10 ^-7 Pa (5-10 років). Для великогабаритних пристроїв на зразок прискорювачів вимоги в тисячі разів вище.

36. Електрична і магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі струмом. Магнітне поле. Зображення магнітних полів. Індукція магнітного поля напруженість магнітного поля. Магнітна проникність середовища.

36. Магні́тне по́ле — складова електромагнітного поля, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженими частинками.

Магнітне поле — складова електромагнітного поля, яка створюється змінним у часі електричним полем, рухомими електричними зарядами або спінами заряджених частинок. Магнітне поле спричиняє силову дію на рухомі електричні заряди. Нерухомі електричні заряди з магнітним полем не взаємодіють, але елементарні частинки з ненульовим спіном, які мають власний магнітний момент, є джерелом магнітного поля і магнітне поле спричиняє на них силову дію, навіть якщо вони перебувають у стані спокою.

Магнітне поле утворюється, наприклад, у просторі довкола провідника, по якому тече струм або довкола постійного магніту.

Магнітне поле є векторним полем, тобто з кожною точкою простору пов'язаний вектор магнітної індукції   який характеризує величину і напрям магнітого поля у цій точці і може мінятися з плином часу. Поряд з вектором магнітної індукції  , магнітне поле також описується вектором напруженості  .

У вакуумі ці вектори пропорційні між собою:

,

де k — константа, що залежить від вибору системи одиниць.

В системі СІ,   — так званій магнітній проникності вакууму. Деякі системи одиниць, наприклад СГСГ, побудовані так, щоб вектори індукції та напруженості магнітного поля тотожно дорівнювали один одному:  .

Однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості   описує лише магнітне поле створене рухомими зарядами (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції   враховує ще й вплив середовища:

^[1]

де   — вектор намагніченості середовища.

Магні́тна інду́кція — векторна фізична величина, основна характеристика величини і напрямку магнітного поля. Вектор магнітної індукції зазвичай позначають латинською літерою  .

У системі СГС магнітна індукція поля вимірюється в гаусах (Гс), в системі СІ — в теслах (Тл).

Магнітна проникність — характеристика магнітних властивостей матеріалу, в якому магнітна індукція лінійно залежить від напруженості магнітного поля. Найчастіше позначається грецькою літерою  . Термін запропонував у вересні 1885 року Олівер Хевісайд.

В системі СІ магнітна проникність є безрозмірною величиною. В порожнечі магнітна проникність має значення   - магнітна константа або "магнітна проникність вільного простору", і має точне (визначене)^[1] значення

 Н·A^-2.