
- •Переяславські статті б.Хмельницького
- •Соціальні процеси з початком доби бронзи.
- •Українські партії на початку хх ст.
- •Формування Галицько-Волинського князівства
- •Козацькі повстання к.Косинського і с.Наливайка
- •Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку
- •Гетьманат Павла Скоропадського
- •Кревська Унія та її наслідки
- •Утворення Центральної Ради
- •Берестейська унія та її наслідки
- •Україна після Другої Світової війни. Перехід до мирного будівництва
- •Реформи б.Хмельницького 1649
- •Політика «українізації» у 20-х рр. Хх ст.
- •Прийняття християнства на Русі
- •Рух шестидесятників на Україні
- •Люблінська унія та її наслідки
- •Сталінські репресії в Україні в 30-ті рр. Хх ст.
- •Основі етапи Визвольної війни під проводом б.Хмельницького
- •Опозиційний рух в Україні у 60-х рр. Хх ст.
- •Перші східнослов’янські поселення на території Київської Русі
- •Соціально-економічні відносини в Київській Русі
- •Боротьба населення Русі проти монгольських нападів та агресії польських та її феодалів
- •Ліквідація давньоруського устрою та встановлення польсько-шляхетського режиму
- •Теорії походження українського козацтва
- •Козацько-селянські антипольські рухи кінця XVI середини XVII ст.
- •Переяславська угода та її історичне значення
- •І.О Виговський. Гадяцький трактат
- •Ліквідація Гетьманщини та Запорізької Січі
- •Директорія. Причини поразки
- •Уроки та наслідки української революції 1917-1920 р.Р.
- •Українізація та її наслідки
- •Фашистський окупаційний режим на території України. Відбудова народного господарства
- •Дисидентський та правозахисний рух в Україні
- •Об’єктивні передумови перебудовчих процесів
- •Основні етапи становлення та розвитку української незалежності
Прийняття християнства на Русі
Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру Великому. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з'являються 7 різноплемінних богів : Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес .Але трохи згодом Володимир переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. Київська держава підтримувала найтісніші стосунки з Візантією — найбагатшою, могутнішою і найбільш культурно впливовою державою того часу. Так він вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині (80-х рр.) Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну (тобто Володимир отримував би права на візантійський трон) та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду. Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу — «волхви», вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).
Рух шестидесятників на Україні
Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).У політиці 1960—1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади.
Це політики —М.Горбачов, О.Яковлев; філософи О.Зінов'єв,М.Мамардашвілі, Ю.Левада, політологи О.Бовін, Ф.Бурлацький, редактори масмедіа — В.Коротич, Є.Яковлєв, С.Залигін та багато інших. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові. Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві.