23. Боротьба населення Русі проти монгольських нападів та агресії польських та її феодалів

Становище Русі під владою татар було надзвичайно важким. Вона не лише гнітила, а й ображала душу пригнобленого народу. Численні побори: ясак - податок з плуга, ям - перевіз, ясир - данина людьми та інші виснажували розорену країну. В особливо важкому становищі були ті князівства, де влада часто змінювалась. До них належали, насамперед, південно-руські землі. Монголо-татарське ярмо надовго затримало розвиток руських земель. Деякі зруйновані міста вже більше не відродилися ніколи. У 1246 р. папський посол Плано Карпіні, проїхавши Київщину, записав: «Татари пішли проти Русі і зробили велике винищення в землі Русі. Зруйнували міста і фортеці, повбивали людей, обложили Київ, що був столицею Русі. Після тривалої облоги вони взяли його і повбивали жителів міста. Коли ми їхали через цю землю, ми знаходили безліч голів і кісток мертвих людей, що лежали в полі. Це місто було дуже велике і дуже багатолюдне, а тепер воно зведене майже ні на що. Ледве існує там двісті домів, а людей тих вони тримають у найтяжчому рабстві». Особливо потерпіли південні князівства - Переяславське, Київське, Чернігівське. Були випадки, коли населення переселялося звідси в Галичину, на Волинь, на північ. Влада золотоординських ханів над більшістю українських земель тривала більше ста років - до кінця XIV ст. Державна роздробленість Русі, ворожнеча між князями призвели нс тільки до розорення господарства, кривавих міжусобиць, а й до тяжкої фатальної поразки в боротьбі з переважаючими чисельно монголо-татарськими завойовниками, до втрати державності та до ненависного татарського ярма. Підбиваючи підсумки епохи, можемо констатувати, що у VIII-IX ст. слов'янські племена заселили майже всю сучасну територію України. Із заснуванням та розвитком Києва виникають і перші державні утворення - Куявія, Артанія, Валінана, Полунія тощо. Процес становлення великої східнослов'янської держави Київської Русі відбувався в тривалій різноманітній боротьбі за згуртування і підкорення єдиній владі Києва всіх східнослов'янських племен та їх близьких сусідів, у здійсненні київськими князями активної зовнішньої політики, у відсічі ворожих нападів та укладенні мирних і союзницьких угод. Зміцнення Київської держави відбулося за правління князів Олега, Ігоря, Ольги та Святослава. Визначною подією всієї східноєвропейської історії стало запровадження християнства в Київській Русі за князя Володимира Великого. Цей акт сприяв швидкому піднесенню державного устрою Русі, її міжнародного престижу, писемності та культури. На XI - початок XII ст. припадає період розквіту Київської Русі. Це період плідної діяльності видатних керівників держави князів Ярослава Мудрого й Володимира Мономаха, період законодавчої діяльності та державної могутності, період інтенсивного формування української народності. Подальший економічний та політичний розвиток суспільства Київської Русі призвів до її роздроблення на уділи, до міжусобних чвар, що послабили країну. Зниження значення Київського князівства як центра держави ослабило його силу. Слабими були Переяславське, Чернігово-Сіверське, Полоцьке, Смоленське, хоча й переживали господарське і культурне піднесення. Сильнішими стали на північному сході Володимирське князівство, на північному заході – Новгородська республіка, на південному заході - Галицько-Волинське князівство. У цих обставинах створилися соціально-економічні умови для формування в майбутньому на землях Київської держави самостійних білоруської і московської народностей. Політично роздроблену, ослаблену Русь у кінці 30-х - на початку 40-х pp. XIII ст. перемогли монголо-татарські завойовники і тяжко гнобили її населення.