2. Поняття культури. Структура та функції культури.

Термін «культура» з лат. перекладається як «обробіток, оброблення, розвиток, шанування» і первісно означав цілеспрямований вплив людини на природу (обробляння ґрунту тощо), а також виховання і навчання самої людини Культура – це все те, що створене людиною. Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм.

Аналізуючи сучасні наукові дослідження, можна виділити чотири підходи до типологізації культури.

Сучасні підходи до типологізації культури:

І. Світоглядний;

II. Формаційний;

III. Локальний;

IV. Перехідних епох.

І. Світоглядний підхід. Кожному суспільству притаманний свій світогляд: міфологічний, релігійний, науковий. Цьому поділу відповідають види культур: міфологічна, релігійна, "наукова".

ІІ. Формаційний підхід.

1. соціалістичне, а в перспективі комуністичне суспільство;

2. буржуазне суспільство;

3. феодальне суспільство;

4. рабовласницьке суспільство;

5. первісне суспільство.

Кожній з цих формацій притаманний і свій вид культури, а саме: культура первісного, рабовласницького, феодального, буржуазного суспільств, соціалістичного (комуністичного) суспільства.

ІІІ. Локальний підхід актуальний тоді, коли культуру будь-якої суспільної спільноти розглядають обособлено, як самостійне явище: китайська кульутра, європейська, східна.

IV. Перехідних епох. Перехідність виду культури насамперед визначає її значущість у відношенні до культурно-історичного процесу як такого, зумовлює її важливість для людини незалежно від приналежності останньої до певного типу суспільства: культура Ренесенсу, Відродження.

Культура – це друга природа, все, що створила і створює людина в процесі своєї життєдіяльності. В основі історичного поділу культури покладено такі три визначальні її детермінанти, як: 1. спосіб освоєння світу, 2. світобачення, 3. форми соціальної організації.

Зазвичай культуру поділяють на матеріальну і духовну, відповідно до двох основних видів виробництва — матеріального і духовного. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати (знаряддя праці, предмети побуту, одяг, засоби транспорту і зв'язку). Духовна культура охоплює сферу свідомості, духовного виробництва (пізнання, моральність, виховання й освіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, міфологію, релігію). Гармонійний розвиток культури природно передбачає органічну єдність матеріальної і духовної культур.

Культура містить не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права і моралі), а й суб'єктивні людські сили і здібності, реалізовані в діяльності (знання й уміння, виробничі і професійні навички, рівень інтелектуального, естетичного і морального розвитку, світогляд, способи і форми взаємного спілкування людей у рамках колективу і суспільства).

Функції культури:

1) пізнавальна й інформативна;

2) комунікативна;

3) регулятивна й оцінна;

4) семіотична, або знакова;

5) ціннісна, або аксіологічна.

Головною функцією феномену культури є людина творча або гуманістична. Усі інші функції так чи інакше пов'язані з нею і навіть випливають із неї.