Економічна роль холдингових компаній

Холдингові компанії стоять на чолі сучасних БНК, більшість з яких є диверсифікованими концернами, тобто об'єднання підприємств різних галузей і секторів економіки. Розгалуженість ділових зв'язків, багатогалузевий характер діяльності таких структур, підвищення самостійності господарської діяльності окремих підрозділів (особливо — на видалених географічних ринках), все це значно ускладнює механізм взаємодії і управління МНК. Стає очевидною необхідність фінансово-управлінського центру, об'єднуючого і координуючого зусилля всіх партнерів. Цю роль і виконує головна холдингова компанія БНК.

При розширенні бізнесу для БНК стає ефективним використовувати ланцюжки холдингових компаній, включаючи проміжні субхолдинги. В цьому випадку головна компанія (як правило – фінансова холдингова компанія) дістає можливість контролювати капітали, що багато разів перевершують її власний. Цей мультиплікативний ефект розширення впливу є одним з чинників, що дозволяють БНК добитися успіхів в глобальній конкуренції.

Переваги розгалужених групових структури перед одиничними підприємствами:

* єдиний центр реалізує стратегічний менеджмент в рамках всієї групи;

* єдина фінансова і податкова політика дозволяє маневрувати грошовими ресурсами і інвестиціями;

* галузева і географічна диверсифікація активів знижує загальний ризик діяльності БНК;

* вертикальна інтеграція і створення замкнутих технологічних ланцюжків дозволяють понизити виробничі витрати, а також надавати меншу дію на навколишнє середовище, враховуючи екологічні вимоги;

* використання єдиної інфраструктури (банківської, телекомунікаційної, збутової, транспортно-логістичної) при горизонтальній інтеграції дозволяє скоротити трансакційні витрати;

* існує широка можливість для ротації кадрів, їх навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації, створення стимулів професійного зростання.

Важливе значення має правильне розмежування функцій між головною холдинговою компанією БНК і її дочірніми фірмами.

Головна компанія групи здійснює наступні функції:

* вироблення довгострокової ділової політики і економічної стратегії всієї групи;

* стратегічне управління дочірніми компаніями, включаючи єдину маркетингову, виробничу, фінансову, інвестиційну і кадрову політику;

* координацію оперативної господарської діяльності дочірніх підприємств;

* координацію НДДКР, виконання крупних проектів;

* фінансовий і адміністративний контроль діяльності дочірніх компаній, внутрішній аудит.

Таким чином, перераховані стратегічні напрями діяльності в рамках групи відносяться до компетенції головної холдингової компанії. Оперативні ж питання бізнесу знаходяться в компетенції дочірніх фірм, що мають певну самостійність в ухваленні рішень по ним. Будучи юридичними особами, вони несуть по ухвалюваних рішеннях економічну і юридичну відповідальність у відповідності с. місцевими законодавчими нормами і своїми статутними документами.

Реалізацію своїх функцій на дочірніх підприємствах головна холдингова компанія здійснює через інститут представників. Представники холдингової компанії є членами рад директорів дочірніх фірм і проводять вироблену на рівні керівництва БНК політику при ухваленні рішень із стратегічних і оперативних питань. З іншого боку, будучи менеджерами холдингової компанії, ці представники можуть входити до складу її ради директорів, а також очолювати діяльність деяких її підрозділів.