
- •1. Зовнішнє середовище діяльності української компанії
- •Повернення старих ринків
- •Оцінка технології
- •Відповідний експорт
- •Використання національних переваг на рівні фірми
- •Завершальні зауваження
- •2. Ролеві функції міжнародного менеджера в контексті аналізу зовнішнього середовища
- •1. Міжнародний менеджер як організатор стратегічного пошуку можливостей фірми на зовнішньому ринку
- •2. Міжнародний менеджер як стратегічний мотиватор
- •3. Міжнародний менеджер як культурний аналітик
- •4. Міжнародний менеджер як ефективний організатор і керівник інтернаціонального колективу
- •5. Міжнародний менеджер як дипломат
- •6. Міжнародний менеджер як громадський діяч
- •7. Міжнародний менеджер як "стратегічний оптимізатор" міжнародного бізнесу
- •Специфіка культурної складової
- •3. Економічний, правовий і політичний аналіз зовнішнього середовища
- •4. Стартовий маркетинговий аналіз зовнішнього середовища
- •5. Аналіз культурного зовнішнього середовища і облік національних стереотипів поведінки в міжнародному менеджменті
- •1. Мовні бар'єри
- •2. Невербальне спілкування
- •3. Сприйняття
- •4. Стереотипи
- •5. Обставини часу і місця
- •6. Етика
- •7. Інформація в системі управління
- •8. Етноцентризм
Відповідний експорт
Це можливість для багатьох українських фірм експортувати різного роду товари, які в зарубіжних країнах (перш за все — в розвинених) цілком можуть конкурувати з менш якісними і дешевшими товарами азіатських, латиноамериканських і африканських виробників.
Практика всіх країн однозначно підтверджує, що реальний розвиток конкурентоздатних виробництв в оброблювальній промисловості країни починається лише тоді, коли їх продукція реально входить в міжнародну конкурентну боротьбу, але – на посильному, відповідному для себе рівні. Українські вироби вже сьогодні цілком можуть конкурувати з поряд китайських, малайзійських, бразильських, єгипетських, турецьких і інших товарів з менш розвинених країн на ринках будь-яких держав, а що особливо важливо – європейських країн, США, Канади, Австралії. На цих ринках наші фірми, природно, обслуговують бідніші верстви населення і, відповідно, розраховують на менший дохід, але, по-перше, це – стабільні і добре структуровані ринки, по-друге, саме тут наш виробник тільки і може одержати абсолютно безцінний досвід сучасної договірної роботи, дистриб’юії, просування, сервісу і т.д. А головне – це буде першим і необхідним ступенем подальшого якісного зростання. Адже саме цим шляхом йшли нинішні «чемпіони» – японці (пригадаємо перший вихід на американський корпорації Toyota), а потім їх досвід успішно повторили країни всіх чотирьох хвиль розвитку Південно-східної Азії, латиноамериканці, турки та інші.
Відзначимо тепер головні питання, які вирішує міжнародний менеджер, використовуючи цю можливість:
3.1. Оцінка власної технології і виділення товарного ряду, придатного для відповідного експорту.
3.2. Формування набору конкурентів (тут охоплюються товари на доступніших для української фірми ринках) і оцінка порівняльної конкурентоспроможності.
3.3. Попередня оцінка можливих каналів дистриб’юції і основних умов роботи з ними (постачання, участь в просуванні, сервіс).
3.4. Орієнтовна оцінка місткості ринків (сегментів ринків) і прогноз вірогідної частки майбутнього контролю.
3.5. Формування фінансових, організаційних і технологічних цілей проникнення на ті або інші ринки.
Вбудовування в технологічні ланцюжки зарубіжних виробників
Цей напрям – свого роду аналог відповідного експорту, але в істотно цікавішій для українського виробника формі.
Йдеться про те, що український виробник знаходить для себе якогось зарубіжного виробника (бажано, звичайно, з розвиненої країни), якому він обгрунтовано пропонує постачання певних деталей, вузлів, що комплектують, придатних для вироблюваного зарубіжним партнером кінцевого виробу. Оскільки кооперація – одна з найбільш розвинених і перспективних сфер виробничої співпраці в світі, то потенційно завжди є можливості подібного вбудовування.
Особливо ж привертають наступні обставини. Виробництво тієї або іншої локальної деталі вимагає лише обмеженого технічного потенціалу (нагадаємо, що постачальниками тих, що комплектують для крупних японських, американських і європейських фірм виступають сотні і тисячі дрібних і найдрібніших виробників в різних країнах). При цьому українському виробнику не потрібно думати найхворобливішій для наших фірм проблемі — маркетингу на зарубіжному ринку кінцевої продукції — все це робиться замовником. До того ж виникають виключно цікаві можливості подальшого розвитку, свого роду експансія в технологічному ланцюжку: почавши з постачань щодо простих виробів і що комплектують, український виробник може далі нарощувати свій потенціал і пропонувати західному партнеру свою ширшу участь в кінцевому продукті.
До основних аналітичних питань вбудовування відносяться наступні:
4.1. Ревізія технології фірми і виділення можливих технічних напрямів вбудовування.
4.2. Огляд зарубіжних технологій в споріднених (суміжних) галузях і виділення об'єктів вбудовування.
4.3. Науково-технічна і конструкторсько-технологічна оцінка елементів об'єктів вбудовування з метою пошуку деталей, вузлів і комплектуючих виробів, які могли б бути запропоновані зарубіжним партнерам (включаючи оцінку конкурентоспроможності).
4.5. Проведення попередніх переговорів з потенційними партнерами і остаточне формування переліку вбудовування.
4.6. Техніко-економічна оцінка переліку вбудовування і підготовка проектів пропозицій зарубіжним партнерам.