§ 5. Облікова ставка як інструмент грошово-кредитної політики

Облікова ставка є важливим інструментом грошово-кредитної по­літики, сутність якої полягає у зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає комерційним банкам. Історично поняття облікової ставки пов'язане з діяльністю центрального банку з пере­обліку векселів, представлених комерційними банками. У сучасних умовах зміст операцій центрального банку з рефінансування означає не лише купівлю векселів (переобліковий кредит) чи позики під за­ставу цінних паперів (ломбардний кредит), а й надання всіх видів кредитів комерційним банкам.

Можна виділити дві групи причин, які впливають на рівень облі­кової ставки центрального банку:

0 причини, обумовлені загальними тенденціями розвитку націо­нальної економіки;

0 причини, пов'язані з рішеннями центрального банку щодо грошової сфери.

Перша група причин є первинною щодо другої, оскільки розвиток секторів економіки впливає на рішення центрального банку в грошо­во-кредитній сфері. Маніпулювання обліковою ставкою, яке здійсню­ється центральним банком, слід розглядати як запобіжний активний важіль впливу на попит і пропозицію на грошовому ринку.

Головними з-поміж факторів першої групи є такі:

• фаза економічного циклу;

• інфляція;

• міжнародний рух капіталу.

До факторів другої групи, що впливають на рівень облікової став­ки, відносять:

• проведення центральним банком політики «дорогих» або «де­ шевих» грошей;

• вирівнювання платіжного балансу;

> запобігання девальвації національної валюти. Встановлення облікової ставки центрального банку здійснюєть­ ся за такими принципами:

0 визначення облікової ставки на рівні, що перевищує темпи інфляції. Цей принцип полягає в тому, що додатне значення реаль­ної облікової ставки є інструментом антиінфляційної політики. Вод­ночас це дає змогу запобігти втратам комерційних банків від знеці­нення їхніх активів. Суттєвий вплив на рівень реальної процентної ставки справляє фактор часу. З проведенням короткострокових опе-

467

рацій банківські установи мають можливість забезпечити вищий позитивний рівень процентної ставки. З проведенням довгостроко­вих операцій можливою є ситуація, за якої темпи інфляції в наступні періоди виявляться вищими, ніж під час укладання угод. Через це кредитори за довгостроковими операціями намагаються встановлю­вати більшу інфляційну премію з метою страхування від інфляції. Це викликає перевищення рівня довгострокових процентних ставок над короткостроковими;

0 встановлення облікової ставки у межах коридору ринкових процентних ставок за кредитами та депозитами. Облікова ставка є нижньою межею ставки за активними операціями, що обумовлено необхідністю отримання прибутку кредитними установами;

0 встановлення облікової ставки за умов стабільності на грошо­вому ринку і сталості інфляційних процесів на рівні, близькому до ставок на міжбанківському ринку. Це дозволяє центральному банку ефективніше впливати на динаміку процентних ставок на інших сег­ментах грошового ринку і запобігати використанню зі спекулятивною метою кредитів рефінансування.

0 визначення облікової ставки на рівні, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції на грошовому ринку. Це дозволяє не лише з'ясувати реальну вартість кредитів, а й сформувати в економіці ра­ціональні вартісні співвідношення, які запобігають виникненню дис­пропорцій у національній економіці.

Механізм регулювання облікової ставки та її вплив на економіку виглядає таким чином (рис. 9.3).

З проведенням обмежувальної грошово-кредитної політики цент­ральний банк має на меті підвищення ціни грошей, а тому піднімає об­лікову ставку. Це обмежує можливості комерційних банків щодо одержання кредитів і таким чином підвищує ціну грошей, які надають­ся у кредит комерційними банками суб'єктам національної економіки.

Зі здійсненням стимулювальної грошово-кредитної політики центральний банк прагне розширити можливості комерційних бан­ків щодо рефінансування і для цього знижує рівень облікової став­ки. Це сприяє зростанню обсягів кредитних операцій комерцій­них банків, пожвавлює ділову активність і стимулює економічне зростання.

Політика облікової ставки у першу чергу спрямована на зміну по­питу на гроші через вплив на ринкову процентну ставку, що виступає ціною грошей. Вплив політики облікової ставки на економічні проце­си є багатоканальним.

Крім впливу на кредитну діяльність комерційних банків і на співвідношення між попитом і пропозицією на грошовому ринку, зміна 468

Рис. 9.3. Вплив політики облікової ставки центрального банку на грошово-кредитну сферу

облікової ставки суттєво впливає на стан кон'юнктури ринку цінних паперів. Зазначений зв'язок має обернений характер. Так, підвищення облікової ставки зумовлює зменшення попиту на цінні папери і зни­ження їхнього курсу, внаслідок зростання ефективності депозитних операцій. У разі зниження облікової ставки привабливість депозитів у комерційних банках зменшується, обумовлює спрямування вільних ресурсів на фондовий ринок і підвищення курсу цінних паперів.

Іншим каналом впливу політики облікової ставки центрального банку є зміна індивідуальних господарських рішень ринкових суб'єк­тів. Так, наприклад, підвищення облікової ставки, з одного боку, при­зводить до зростання ставок за кредитами, що обмежує можливості підприємств фінансувати інвестиційні проекти, а з іншого - викликає зростання ставок за депозитами, що, своєю чергою, веде до скорочен­ня споживчих витрат домашніх господарств. Обидві тенденції обумов-

469

люють зниження основного макроекономічного індикатора - валового внутрішнього продукту і навпаки (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Вплив політики облікової ставки центрального банку на основні макроекономічні показники

Ще один аспект використання політики облікової ставки полягає в тісному зв'язку національного фінансового ринку з міжнародним. Так, зокрема, підвищення облікової ставки стимулює надходження іноземних інвестицій до країни. Зниження ж облікової ставки при­зводить до відпливу капіталу за межі країни туди, де мають місце вищі процентні ставки. Крім того, цей інструмент грошово-кредит­ної політики може використовуватися для впливу на зростання кон­курентоспроможності як вітчизняних банків, так і всіх національних підприємств.