§ 2. Завдання й цілі грошово-кредитної політики. Типи грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика покликана стимулювати ділову ак­тивність в умовах депресії та пригнічувати економічні процеси за «перегріву» кон'юнктури, хоча реальне досягнення цього є справою надто складною.

У загальному вигляді завдання монетарної політики полягає у створенні умов, за яких економічні агенти, реалізуючи свободу вибо­ру, здійснювали б дії, що збігаються з цілями економічної політики держави.

Грошово-кредитна (монетарна) політика центрального банку не є автономною. Кінцева мета грошово-кредитного регулювання еконо­міки збігається з основоположними цілями макроекономічної політи­ки держави. Тобто, центральний банк, будучи функціональним орга­ном країни з регулювання грошового обігу, прагне досягнення цілей, що їх ставить перед собою уряд.

Цілі грошово-кредитної політики можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні.

Стратегічні цілі є основними в економічній політиці держави.

Стратегічними цілями монетарної політики центрального банку повинні бути кінцеві цілі економічної політики держави:

• економічне зростання;

• стабільність процентної ставки;

• стабілізація цін (приборкання інфляції);

• стабільність фінансових ринків;

• стабільність обмінного курсу грошової одиниці;

• повна зайнятість;

• зростання добробуту населення.

Центральний банк має сприяти досягненню вказаних цілей. Щодо стратегічних цілей у нього не повинно бути розбіжностей з урядом.

Досягти одночасно всіх стратегічних цілей неможливо, оскільки деякі з них є суперечливими. Зокрема, заходи центрального банку щодо вирів­нювання платіжного балансу можуть негативно впливати на довгостро­кові тенденції розвитку сукупного попиту. Крім того, операції централь-

459

них банків з купівлі-продажу державних цінних паперів можуть нега­тивно впливати на рівень кредитного забезпечення економіки.

Протиріччя між стратегічними цілями ставить центральні банки та уряди країн у проведенні грошово-кредитної політики перед пробле­мою вибору. Залежно від економічної та політичної ситуації в країні пріоритети можуть надаватися тим чи іншим цілям.

Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економіч­ної ситуації одну зі стратегічних цілей. Нею, здебільшого є стабіліза­ція цін (чи приборкання інфляції), оскільки саме вона найбільше від­повідає головному призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. Через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей.

Стратегічні цілі висуваються для довготермінового періоду. Вони не вимірюються безпосередньо як грошові величини і не є індикато­рами грошового ринку, тому центральні банки розробляють проміжні цілі, інколи - систему проміжних цілей для того, щоб поступово до­сягти головної.

Складником процесу розроблення грошово-кредитної політики є визначення проміжних її цілей. Важливість проміжних цілей базуєть­ся на твердженні, що для центрального банку досягнення стратегіч­них цілей є досить складним завданням: для передання імпульсів грошово-кредитної політики до її кінцевих цілей необхідний трива­лий час. Тому оцінка ефективності заходів монетарної політики при аналізі її стратегічних цілей може відставати від реальних процесів у грошово-кредитній сфері. Отож, проміжними цілями грошово-кре­дитної політики є ті показники, що передають вплив заходів з реалі­зації монетарної політики на одну або декілька стратегічних цілей.

Вибір проміжних цілей грошово-кредитної політики здійснюється за такими критеріями:

• тісний зв'язок із стратегічними цілями;

• можливість чіткого кількісного вираження;

• легкість здійснення контролю та оперативного впливу з боку центрального банку.

Дія інструментів грошово-кредитного регулювання на проміжні цілі проявляється значно швидше, ніж на стратегічні. Але при цьому слід чітко вирізняти вплив факторів немонетарного характеру.

Отже, проміжні цілі грошово-кредитної політики полягають у змінах певних економічних процесів для сприяння досягненню стра­тегічних цілей. Проміжні цілі є індикаторами грошового ринку, які дають змогу відслідковувати загальні макроекономічні тенденції.

До проміжних цілей відносять пожвавлення чи стримування кон'юнктури на товарних і грошових ринках. Змінюючи рівень про­центної ставки та масу грошей в обігу, можна регулювати пропози-

460

цію грошей і попит на товари, а через них - рівень цін, обсяги інвес­тицій, зростання виробництва і зайнятості. Центробанки при здійс­ненні грошово-кредитної політики досить часто як проміжну мету встановлюють певний рівень інфляції, що тісно корелює з головним завданням центральних банків - підтриманням стабільності націо­нальної грошової одиниці. Таку політику контролю за інфляцією у 1990-ті рр. проводили центральні банки Великої Британії, Іспанії, Канади, Швеції та інших держав (всього близько 30 країн).

Тактичні цілі грошово-кредитної політики, як і проміжні, є грошо­вими величинами. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання чільних економічних параметрів. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний харак­тер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.

Тактичні цілі можна об'єднати у три групи: ♦♦♦ цілі, зумовлені збереженням грошової маси на постійному рівні;

• цілі, продиктовані фіксацією процентної ставки на постійному рівні;

• цілі, спрямовані на утримання на постійному рівні банківських резервів.

Перелік тактичних цілей монетарної політики є досить широким. Тактичними цілями можуть бути: короткострокова процентна ставка на різних сегментах грошового ринку, ліквідність банківської систе­ми, грошова база тощо. Досягення тактичних цілей забезпечується, переважно, через регулювання центральним банком пропозиції гро­шей, що знаходить відображення у зміні структури його активів.

Потреба у визначенні тактичних цілей викликана тим, що засоби проведення грошово-кредитної політики - операції на відкритому ринку, зміна рівня резервних вимог та облікова політика - в основно­му не мають безпосереднього впливу на стратегічні цілі. Крім того, економічні процеси мають зворотну реакцію, яку не завжди можна точно передбачити. Розроблення системи тактичних цілей дає змогу запобігати негативним впливам на економіку та значним помилкам у здійсненні грошово-кредитного регулювання.

Із тактичних цілей слід вибирати ті, що забезпечують можливість виміру досягнутих результатів, здійснення оперативного контролю, а також оперативного впливу на відповідні економічні процеси. Го­ловною рисою обраних тактичних цілей є їхній безпосередній зв'язок з обраними стратегічними цілями.

Враховуючи вибір стратегічних, проміжних і тактичних цілей, центральний банк країни розробляє грошово-кредитну політику за­лежно від економічної та політичної ситуації.

Для більшості центральних банків основною метою грошово-кре­дитної політики є утримання інфляції на низькому і стабільному рівні.

461

Отже, до вищої мети монетарної політики треба віднести стабіль­ність цін. Лише за умов стабільних (або майже стабільних) цін еко­номічні агенти здатні вести передбачувану і ефективну господарську діяльність. За всіх часів і режимів в економіці головною умовою не­похитності держави були і залишаються стабільні гроші.

Ефект заходів монетарної політики не обмежується грошово-кредитною сферою, а проявляється також у реальному секторі завдя­ки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо. Тому монетарна політика, власне, є складовою загальноеконо­мічної політики держави.

У своєму впливі на реальну економіку грошово-кредитна політи­ка взаємодіє з бюджетно-податковою, фіскальною, ціновою, інвес­тиційною, структурною політикою.

Типи грошово-кредитної політики наведено на рис. 9.2.

Р естрикційна ГКП

Рис. 9.2. Типи грошово-кредитної політики

Інструменти грошово-кредитної політики аналізуватимуться у на­ступних параграфах посібника.

462