§ 3. Функції центрального банку

Вирізнення центрального банку з середовища державних інститу­цій і наділення його відповідними регуляційними повноваженнями відбувалося в контексті еволюції банківської системи до дворівневої побудови. У переважній більшості випадків функції центральних банків склалися історично, виходячи з завдань, які перед ними стави­лися. Роль центральних банків головним чином зводиться до забезпе­чення довгострокової стабільності національної грошової одиниці, насичення економіки кредитними ресурсами, а також гарантування ліквідності банківської системи.

Отже, роль центральних банків значною мірою визначається функ­ціями, які вони виконують. Основними з них є такі:

♦ емісійного центру готівкового обігу;

'* провідника монетарної політики; банку банків;

органу банківського регулювання та нагляду; валютного центру; І* банкіра і фінансового агента уряду.

Функція центрального банку як емісійного центру країни є визна­чальною в його діяльності. На сучасному етапі центральний банк має виключне право на випуск в обіг готівки. Це відбувається під час кре­дитування комерційних банків, уряду, купівлі цінних паперів, визна­чених в іноземній валюті. У період золотомонетної валютної системи банкноти центрального банку мали забезпечення як золотом, так і комерційними векселями. Після відмови від системи золотомонетно­го стандарту емісія банкнот здійснюється здебільшого за кредитуван­ня уряду. Це призводить до послаблення зв'язку банкнот із товарним обігом.

Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошо­вої маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових ка­піталів. З-поміж основних заходів грошово-кредитної політики най­важливішими є:

• визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики (таргетування);

• вибір основних важелів грошово-кредитного регулювання;

• формування інформаційної бази даних у монетарній сфері (грошові агрегати, обсяги кредитування, заощадження);

• організація і проведення наукових досліджень макроекономіч- них процесів загалом і грошово-кредитної сфери країни, зокрема, з метою підвищення ефективності грошово-кредитної політики і т. ін.

Центральний банк функціонує як банк банків, виступаючи креди-26

тором останньої інстанції та гарантом стабільності фінансової системи країни.

З метою недопущення дестабілізуючих процесів у кредитній сис­темі країни центральний банк під час складних періодів на грошово­му ринку виступає для комерційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює короткострокове кредитування банківських установ переобліком векселів чи заставою цінних паперів у разі тим­часової втрати ліквідності комерційних банків.

Крім того, центральний банк здійснює нагляд і регулювання про­цесу проведення фінансових платежів окремих осіб, фірм і депозит­них закладів із метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку називають гарантуванням стабільності фінансової системи.

Ще однією функцією центрального банку є підтримка обмінного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют. За часів золотовалютного стандарту в основі валютного курсу лежав валют­ний паритет. Це створювало відносну стійкість валютних курсів, що забезпечувалося обміном банкнот на золото. У паперових грошових системах, коли межі коливань валютного курсу фактично відсутні, виникають ситуації, коли, центральний банк мусить втручатись у по­літику курсоутворення національної грошової одиниці з метою недо­пущення значних коливань валютного курсу.

Виконуючи функцію фінансового агента уряду, центральні банки здійснюють комплекс операцій з його обслуговування, а саме:

• обслуговування державного боргу; касове виконання державного бюджету; ведення поточних рахунків урядових установ; розміщення державних цінних паперів;

переказ валютних коштів для здійснення розрахунків уряду з іншими країнами;

• в окремих випадках пряме кредитування уряду (рис. 1.1). З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити

основні, які забезпечують виконання головного завдання центрально­го банку - збереження стабічьності національної грошової одини­ці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.

Основні функції центральних банків поділяються на регулятивні, контрольні та обслуговувальні.

Зміст регулятивних функцій полягає у здійсненні: >• управління сукупним грошовим оборотом у країні;

• регулювання грошово-кредитними інструментами фінансового сектора економіки та впливу на реальний сектор через механізми мо­ нетарної трансмісії;

• регулювання попиту і пропозиції на кредитні ресурси та інші активи.

27

Функції НБУ як фінансового агента уряду

Розміщення та погашення державного боргу

Участь в управлінні внутрішнім і зовнішнім державним боргом

Касове виконання державного бюджету

Ведення поточних рахунків уряду

Переказ валютних коштів під час проведення розрахунків уряду з іншими країнами

Р ис. 1.1. Функції Національного банку України як фінансового агента уряду

Контрольні функції центрального банку опосередковуються здійс­ненням системного контролю за функціонуванням грошово-кредитної сфери. До них відносять:

• організацію системи банківського нагляду;

• валютний контроль.

Обслуговувальні функції центрального банку реалізуються в організації платіжної системи країни, забезпеченні розрахункових операцій усередині банківської системи, проведенні міжнародних розрахунків і виконанні ролі агента уряду.

Додаткові функції центрального банку, які безпосередньо не пов'я­зані з його головним завданням, усе ж таки сприяють його вирішенню.

До додаткових функцій належать:

• здійснення статистичного та економіко-математичного аналізу і моделювання кон'юнктури у фінансовому та реальному секторі еко­ номіки;

• відстеження тенденцій розвитку попиту і пропозиції на грошові активи, публікація статистичних даних і результатів проведених до­ сліджень;

• виготовлення банкнот;

• інкасація та убезпечення виготовлення і транспортування го­ тівки;

28

• надання послуг різноманітним клієнтам комерційних банків через установлення кореспондентських відносин з іншими банками;

• касове виконання бюджету;

• агентське управління державним боргом;

• представництво держави у міжнародних організаціях тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть основні етапи розвитку центральних банків європейсь­ ких країн.

2. Проаналізуйте причини виникнення центральних банків.

3. Дайте характеристику способів створення центральних банків.

4. За якими основними напрямками здійснюється співробітництво центральних банків?

5. Дайте визначення статусу центральних банків.

6. Які Ви знаєте форми незалежності центральних банків?

7. Проаналізуйте чинники незалежності центральних банків.

8. Назвіть види центральних банків за формою власності.

9. Які Ви знаєте основні функції центрального банку? Проаналізуй­ те їх.

10. Назвіть додаткові функції центрального банку. Дайте їм характе­ристику.

Таблиця 2.1 Основні етапи становлення Національного банку України

Розділ 2

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ - ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК ДЕРЖАВИ