Коригування вартості забезпечення кредиту у розрахунку резервів під кредитні ризики

(згідно Положення НБУ від 06.07.2000 р. № 279)

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Гарантії				Застава
	Кабінету Міністрів України	Урядів країн категорії «А»	Міжнародних багатосторонніх банків	Банків із рейтингом не нижче «інвестиційного класу», забез­печені гарантії банків України	Майнових прав і грошових депозитів	Державних цінних паперів	Недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, неру­хомого і рухомого майна та інших майнових прав
Стандартні	100	100	100	100	100	100	50
Під контролем	100	100	100	100	І 00	80	40
Субстандартні	50	100	100	100	100	50	20
Сумнівні	20	20	20	20	100	20	10
Безнадійні	0	0	0	0	0	0	0

Враховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби перегля­дати його вартість. Якщо банк не перевіряє стан заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпе­чення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

За короткостроковими споживчими кредитами в розмірі, еквіва­лентному 2000 євро, що надані позичальникам - фізичним особам, які належать за фінансовим станом до класу «А» або «Б» та за ста­ном обслуговування боргу класифіковані за групою «добре», під час формування резерву для відшкодування можливих утрат за цими

230

кредитами доцільність проведення додаткових перевірок стану забезпечення (застави) визначається банком відповідно до його внут­рішніх положень.

Періодичність і порядок перевірки стану заставленого майна ви­значаються у внутрішніх положеннях банку залежно від виду та якос­ті забезпечення, що приймається для покриття ризику за кредитними операціями, можливості його схоронності.

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховую­чи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефі­цієнт резервування (табл. 5.8).

Таблиця 5.8 Категорія кредитної операції та коефіцієнти резервування

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
«Стандартна»	1%
«Під контролем»	5%
«Субстандартна»	20%
«Сумнівна»	50%
«Безнадійна»	100%

Під час формування резервів за кредитними операціями, що здійс­нюються на міжнародному ринку, банки мають враховувати ризик країни, який виникає з кредитуванням позичальників інших країн і за­лежить від нестабільної політичної ситуації, економічної кризи, обме­жувальної політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій, пере­казів тощо. Під час розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один із двох коефіцієнтів ре­зервування, що є більшим:

♦І* коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від кате­горії кредитної операції;

♦ коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника.

Якщо гарантом повернення боргу за такою кредитною операцією є резидент країни, ризик якої належить до вищої групи, ніж ризик краї­ни позичальника, то для порівняння береться коефіцієнт, що встанов­лений для країни цього гаранта;

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю

231

Таблиця 5.9 Коефіцієнти резервування за групами банків

№ групи	Коефіцієнт резервування (%)
1	0
2	2
3	10
4	20
5	30
6	40
7	50
8	100

за цими коштами використовується встановлений міжнародними рей-тинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (РіісЬ ІВСА, Моосіу'з, 8іап-сіагсі & Роог'з тощо). Банки, в яких відкрито кореспондентський раху­нок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.

До групи 8 відносять банки (резиденти й нерезиденти), що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, зареєстровані в офшорних зонах. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються «стандартними», а від­несені до груп 3-8 - «нестандартними».

Розмір резерву визначається зваженням суми коштів, що облікову­ється на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування (табл. 5.9).

Резерв під кредитні ризики розраховується та формується голов­ним банком і його філіями. За повноту формування резервів відпові­дальність несе головний банк.

Порядок формування резервів під дебіторську заборгованість

Оскільки відвернення банками коштів у дебіторську заборгова­ність призводить до скорочення обсягів робочих активів і погіршення їх якості, а також з метою поліпшення структури та визначення ре­альної вартості активів банки зобов'язані формувати резерви для від­шкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, що регламентується Положенням про порядок формування і викорис-

232

тання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затвердженим постановою Правління НБУ від 13 грудня 2002 року № 505.

Для розрахунку резерву під дебіторську заборгованість банки зо­бов'язані щомісяця за станом на перше число місяця, наступного за звітним, здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості та її класифікацію за групами ризику залежно від строків обліку на балан­сі, а також з урахуванням строків погашення, передбачених догово­рами або правилами здійснення операцій/розрахунків, що встановлені законодавством України та внутрішніми положеннями банків.

До дебіторської заборгованості, за якою банки зобов'язані форму­вати резерв, належить заборгованість, що виникла за такими операці­ями/розрахунками:

• з підкріплення банку готівкою;

• з іншими банками;

• з авансування або нестачі попередньо депонованих клієнтами коштів для купівлі-продажу іноземної валюти, дорогоцінних металів та цінних паперів за їх дорученням;

• з клієнтами банку;

• з купівлі господарських матеріалів, придбання нематеріальних активів та основних засобів, розрахунками за спецзв'язок тощо;

• з купівлі іноземної валюти та банківських металів за власними;

• за цінними паперами для банку та фінансовими послугами, які надані банком;

• з авансування коштів працівникам банку на відрядження, гос­ подарські витрати, а також нестачі та інші нарахування на працівни­ ків банку;

• за розрахунками з працівниками банку, іншими особами.

Резерв не формується під дебіторську заборгованість за операція­ми з грошово-речовими лотереями та за індексацією грошових за­ощаджень.

Для визначення розміру резерву сума дебіторської заборгованості, класифікованої за групами ризику, зважується на відповідний коефі­цієнт резервування (табл. 5.10).

Резерв під дебіторську заборгованість за відповідною групою ри­зику формується з урахуванням кількості днів прострочення за відпо­відним коефіцієнтом, але не меншим, ніж передбачено за загальним строком обліку на балансі (що встановлений для дебіторської забор­гованості за капітальними вкладеннями або для іншої дебіторської заборгованості). Під час класифікації дебіторської заборгованості за відповідними групами ризику день виникнення заборгованості не враховується.

Сума дебіторської заборгованості, що віднесена до 1 групи ризику,

233

вважається стандартною. Дебіторська заборгованість, що віднесена до 2-4 груп ризику, вважається нестандартною. Дебіторська заборго­ваність вважається збитковою та має відноситися до IV групи ризику, якщо вона обліковується на балансі 361 і більше днів або яка пере­оформлена новими угодами (тобто заміна одного зобов'язання іншим між тими самими особами або в разі переведення боргу на іншого боржника), або виникла в результаті переоформлення кредитної за­боргованості чи за операціями з контрагентом, який одночасно має заборгованість за кредитною операцією, що класифікована банком як безнадійна, або щодо якої відомі факти, що підтверджують неможли­вість повернення її контрагентом банку, або яка визнана безнадійною відповідно до законодавчих актів України.

Таблиця 5.10

Норма відрахування в резерв для покриття можливих втрат

від дебіторської заборгованості (згідно з Положенням НБУ від 13.12.2002 р. № 505)

Група ризику згідно із класифі­кацією	Кількість днів з часу виникнення на балансі		Кількість днів про­строчення	Коефі­цієнт резерву­вання, %
	дебіторської заборгованості з придбання нематеріальних акти­вів та основних засобів (за капі­тальними вкладеннями)	іншої дебі­торської заборгова­ності
1	0-180	0-90	0-7	0
2	181-270	91-180	8-90	20
3	271-360	181-360	91-180	50
4 (збит­кова)	361 і більше	361 і більше	181-360	100

Формування резерву під дебіторську заборгованість банки зо­бов'язані здійснювати в повному обсязі незалежно від розміру їх до­ходів відповідно до суми фактичної дебіторської заборгованості та розрахункової суми резерву за станом на перше число місяця, наступ­ного за звітним, до встановленого строку для подання форми звітно­сті № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (щомісяця).

Дебіторська заборгованість, що визнана банком безнадійною від­повідно до законодавства України, списується за рахунок резерву за рішенням відповідного органу управління банку, який згідно зі стату­том банку має повноваження на прийняття такого рішення. Банки зо­бов'язані продовжувати роботу з контрагентами щодо погашення де­біторської заборгованості до часу закінчення строку позовної давнос­ті відповідно до законодавства України.

Звіт про класифікацію дебіторської заборгованості за групами ризи-

234

ку, розрахунок резерву та його формування, що складається за формою «Звіт про формування банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості», подається щомісяця головним банком-юридичною особою територіальному управлінню Національ­ного банку за місцезнаходженням головного банку в порядку, що вста­новлений Національним банком щодо подання статистичної звітності.

Формування резервів під операції з цінними паперами

З метою компенсування можливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів, що виникають внаслідок зниження суми очі­куваного відшкодування порівняно з балансовою вартістю цих цінних паперів, комерційні банки зобов'язані формувати резерв. Порядок ви­значення банками України справедливої вартості цінних паперів і ви­знання зменшення корисності цінних паперів та інших вкладень банку в статутні фонди підприємств незалежно від форми власності, що не оформлені у вигляді цінних паперів, і відповідно формування резервів регламентується Положенням про порядок визначення справедли­вої вартості та зменшення корисності цінних паперів, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 грудня 2003 р. № 561.

Згідно з цим Положенням банки зобов'язані розробити і затвердити рішенням уповноваженого органу банку внутрішньобанківське поло­ження про методику оцінки справедливої вартості цінних паперів (з ура­хуванням подібних фінансових інструментів), порядок їх класифікації, розрахунку суми очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери та визнання зменшення корисності цінних паперів з урахуван­ням фінансового стану емітента (для векселів - визначеної банком осо­би з числа зобов'язаних за векселем осіб, яка визначається за рішенням уповноваженого органу банку). Банки зобов'язані визнавати зменшен­ня корисності та відповідно формувати резерв у сумі перевищення ба­лансової вартості придбаних цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Активи у вигляді цінних паперів, за якими банк визнає зменшення корисності, вважаються нестандартними.

Банки зобов'язані здійснювати щомісячне (за станом на перше чи­сло місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу) формування та коригування резерву під активи у вигляді цінних паперів, що визнані нестандартними. Ре­зерв під цінні папери формується у валюті номіналу цінних паперів. Вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином:

торговий портфель цінних паперів;

портфель цінних паперів на продаж;

портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

235

Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів, що віднесені до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інве­стицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж і депозитаріїв). Змен­шення корисності цінних паперів банки визнають у разі втрати еко­номічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних па­перів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення суми очіку­ваного відшкодування цінного папера може бути спричинено погір­шенням фінансового стану емітента цінних паперів та/або зміною ринкової ставки дохідності.

Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що облікову­ються в портфелях банку 15 та більше робочих днів, у сумі переви­щення їхньої балансової вартості над сумою очікуваного відшкоду­вання, що коригується на фактор ризику емітента.

Цінні папери, зокрема пайові цінні папери, що віднесені до торго­вого портфеля чи портфеля на продаж та обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають переглядові на зменшення корисності а відповідно - резервуванню.

Цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж та обліковуються за собівартістю (пайові цінні папери) або амортизованою собівартіс­тю (боргові цінні папери), підлягають перегляду на зменшення корис­ності, а відповідно - резервуванню. Резерв формується в сумі пере­вищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очі­куваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової став­ки дохідності й реальних строків отримання грошових платежів за такими цінними паперами. Реальні строки отримання грошових пла­тежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.

Боргові цінні папери, що утримуються в портфелі банку до пога­шення, обліковуються за амортизованою собівартістю і підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню. Ре­зерв формується в сумі перевищення амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ставки дохідності цих цінних паперів і реальних строків отримання грошових платежів за цими цінними паперами. Реальні строки отри­мання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкоду­вання також коригується на фактор ризику емітента.

Пайові цінні папери, що обліковуються в портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, обліковуються за методом участі в капіталі. Інвестиції в дочірні компанії не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню. Інвестиції в асо­ційовані компанії підлягають перегляду на зменшення корисності 236

один раз на рік за результатами оцінки річної фінансової звітності емітента та не підлягають резервуванню. Зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані компанії банки визнають коригуванням балансової вартості цінних паперів.

Справедлива вартість цінних паперів визначається таким чином. Для цінного папера справедливою вартістю є одне з таких значень на активному ринку цього цінного папера (подібного фінансового інструмента):

• середньозважене котирування цінного папера за останні п'ять робочих днів місяця на організаційно оформленому біржовому ринку;

• найменше з котирувань цінного папера на кількох біржах за останні п'ять робочих днів місяця;

• середньозважене котирування цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останні п'ять робочих днів місяця.

У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості цінних паперів жодної з наведених процедур банки можуть застосовувати інші методики визначення справедливої вартості, що зазначені у внутрішньобанківському положенні.

Документи, на підставі яких банки визначають справедливу вар­тість цінних паперів, мають подаватися на першу вимогу Національ­ного банку України. Якщо таких документів немає, то банк має обчис­лити суму очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні па­пери - це вартість цінних паперів, визначена розрахунком відповідно до вимог НБУ. При цьому сума очікуваного відшкодування за вкла­деннями в цінні папери визначається за різними методиками для цін­них паперів, що віднесені до портфеля на продаж, і для цінних папе­рів, що утримуються до погашення.

Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери, віднесені до портфеля на продаж, обчислюється для пайових цінних паперів із нефіксованим доходом за формулою (5.18), а для всіх інших цінних паперів - за формулою (5.19).

Для пайових цінних паперів із нефіксованим доходом береться до розрахунку менша із сум - оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років із періодом дисконту один рік під поточну ставку КІВОК найтривалішого строку, або пропорційна час­тка участі інвестора в капіталі емітента.

(5.18)

237

ОВ - сума очікуваного відшкодування;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік); а- ставка ИВОК; К- капітал емітента;

/ - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік); г - пропорційна частка участі в капіталі емітента. До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського кредитування (КІВОК) за відповідний період. Ставка КІВОК (Куіу ІпіегЬапк ОгГег Каїе) - це середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентст­вом, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків Національним банком України як норма альтернативної дохід­ності інвестицій для розрахунку суми очікуваного відшкодування.

Величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні п'ять років (або за меншу кількість років, якщо від часу заснування емі­тента минуло менше ніж п'ять років чи банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у відповідному році), що пропорційна частці участі банку в статутному капіталі емітента. Якщо немає ін­формації про емітента, то сумою очікуваного відшкодування вважа­ється нуль.

Д ля всіх інших цінних паперів береться до розрахунку оцінна сума доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний пе­ріод сплати такого доходу на відповідну за строком ставку КІВОК, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на відповід­ну за строком ставку КІВОК.

(5.19) ОВ - сума очікуваного відшкодування;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

НВ - номінальна вартість цінного папера; сі- ставка КІВОК;

п - кількість періодів, що залишилися до погашення цінного папе­ра (місяць, квартал, рік).

І - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік).

Крім того, слід ураховувати таке:

■ якщо період виникнення грошового потоку перевищує 90 днів, то до розрахунку береться ставка КІВОК, що відповідає строку 90 днів;

238

■ наявність неамортизованої частини дисконту або премії за цін­ ними паперами, що придбані з дисконтом або премією, під час визна­ чення суми очікуваного відшкодування до уваги не береться;

• до величини оцінного доходу безстрокових цінних паперів із нефіксованим доходом долучається нарахований за минулі 12 кален­ дарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента), незалежно від того, був цей дохід одержа­ ний чи ні. Одначе не долучається дохід, одержаний протягом остан­ ніх 12 місяців, який належить до попередніх звітних періодів;

• оскільки проміжні виплати доходу від дисконтних цінних папе­ рів не допускаються, то для дисконтних цінних паперів має використо­ вуватися лише друга частина формули (5.19) - дисконт номіналу;

• банк має право самостійно обирати фактор дисконту для цін­ них паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті. Рекомендує­ ться фактором дисконту вважати середньозважену ставку міжбанків­ ського ринку валютних кредитів, постійним учасником якого є банк;

• у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь- який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіна­ лу банк має самостійно визначити реальну можливість одержання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;

• у разі прийняття господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквіда­ цію емітента, а також за борговими цінними паперами, за якими пла­ тежі прострочено більше 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

Сума очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами, що утримуються до погашення, визначається як величина доходу, дисконтована за кожний період сплати такого доходу на ставку до­хідності відповідного боргового цінного папера, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на ставку дохідності відповід­ного боргового цінного папера:

(5.20)

ОВ - сума очікуваного відшкодування;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

НВ - номінальна вартість цінного папера;

сі- ставка дохідності за відповідним борговим цінним папером; п - період погашення цінного папера (місяць, квартал, рік); / - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік).

239

Емітенти, до яких є пре­тензії щодо своєчасного та повного погашення боргових і пайових цін­них паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рів­ня дохідності за пайовими цінними паперами.

Емітенти, щодо спромож­ності яких своєчасно та повністю погашати борго­ві цінні папери, сплачува­ти проценти, а також отримувати стабільні до­ходи за пайовими цінними паперами на час їх класи­фікації офіційних претен­зій немає, одначе певні внутрішні (передбачена реорганізація, зміна про­філю діяльності, регіону роботи тощо) або зовнішні фактори (загальний стан сфери основної діяльності тощо) не дають змоги від­нести їх до вищого класу.

Продовження таблиці

Загальна характеристика емітента

Крім того, слід враховувати таке:

♦ оскільки проміжні виплати доходу за дисконтними цінними паперами не допускаються, то для них має використовуватися лише друга частина формули - дисконт номіналу;

♦♦♦ у разі неотримання банком доходу за цінним папером за будь-який із періодів або часткового чи повного непогашення його номіна­лу банк має самостійно визначити реальну можливість отримання та­кого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;

♦ у разі прийняття господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквіда­цію емітента, а також за борговими цінними паперами, за якими пла­тежі прострочено більше 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

Для визначення зменшення корисності цінних паперів величину су­ми відшкодування коригують залежно від результатів оцінки фінансо­вого стану емітента. Оцінка фінансового стану емітента (банків та ін­ших юридичних осіб) здійснюється аналогічно до оцінки фінансового стану позичальника відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кре­дитними операціями банків, затвердженого постановою Правління На­ціонального банку України від 06.07.2000 № 279. Якщо емітент цінних паперів є водночас і позичальником банку, то за результатами класифі­кації клас емітента і клас позичальника мають збігатися.

Таблиця 5.11

Класи емітентів цінних паперів визначаються за результатами оцінки фінансового стану емітента і з урахуванням певних факторів (табл. 5.11).

Показник

Клас емітента

К лас «А»

Відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахова­них процентів за борговими зо­бов'язаннями та користування кредитами.

Прибуткова діяльність протягом останніх трьох років. Розмір власного капіталу пере­вищує розмір статутного та ре­зервного фондів.

Клас «Б»

Не менше трьох років од часу державної реєстрації. Не менше одного року від часу останньої структурної реоргані­зації, змін у складі керівництва. Наявність лише позитивних аудиторських висновків за попе­редній рік діяльності. Відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахова­них процентів за борговими зо­бов'язаннями.

Прибуткова діяльність за попе­редній господарський рік, але рівень прибутку порівняно з ми­нулими роками зменшується. Розмір власного капіталу пере вищує розмір статутного.

Клас «В»

Менше трьох років од часу дер­жавної реєстрації. Менше одного року від часу останньої структурної реоргані­зації, змін у складі керівництва. Наявність лише позитивних аудиторських висновків за остан­ній рік діяльності. Наявність фактів періодичного затримання сплати процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів. Розмір власного капіталу пози­тивний, але менший, ніж розмір статутного фонду.

241

Продовження таблиці

Клас емітента	Показник	Загальна характеристика емітента
Клас «Г»	Менше одного року від часу дер­жавної реєстрації, останньої струк­турної реорганізації, змін у складі керівництва. Наявність частково негативного (або негативного) аудиторського виснов­ку або відсутність аудиторського висновку. Наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів. Наявність фактів несплати або не­своєчасної сплати нарахованих про­центів за борговими зобов'язаннями. Збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року. Нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показни­ків погіршуються. Чітка тенденція до від'ємного розмі­ру власного капіталу на звітні дати.	Емітенти, які не змо­жуть у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може роз­раховувати на повер­нення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації.
Клас «Д»	Менше одного року від часу дер­жавної реєстрації, останньої струк­турної реорганізації, змін у складі керівництва. Наявність негативного аудиторсь­кого висновку або відсутність ауди­торського висновку. Наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів. Наявність фактів несплати або не­своєчасної сплати нарахованих про­центів за борговими зобов'язаннями. Збиткова діяльність протягом остан­ніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року. Емітента визнано банкрутом або проти нього порушено справу про банкрутство чи кримінальну справу. Стабільно від'ємний розмір власно­го капіталу.	Емітенти, інвестування яких надалі є неприпус­тимим, а придбані бор­гові цінні папери прак­тично неможливо пога­сити на час проведення їх класифікації (одначе можна буде погасити за рішенням господар­ського суду або після санації), а також ті емі­тенти пайових цінних паперів, за якими банк може не лише не пове­рнути свою частку в статутному капіталі, а й бути правонаступ­ником деяких боргових зобов'язань.

При визначенні зменшення корисності цінних паперів органів державної влади сума очікуваного відшкодування визначається без урахування фактора ризику емітента. Цінні папери органів державної

242

влади вважаються такими, що не мають ризику погіршення фінансо­вого стану емітента, проте можуть знецінюватися внаслідок зміни ринкової ставки дохідності, а тому банк має право створювати резерв у сумі перевищення балансової вартості таких цінних паперів над су­мою очікуваного відшкодування.

При визначенні зменшення корисності цінних паперів органів місцевого самоврядування, чий офіційний кредитний рейтинг не ниж­чий від «інвестиційного класу», сума очікуваного відшкодування не коригується на фактор ризику емітента. При визначенні зменшення корисності цінних паперів органів місцевого самоврядування, чий офіційний кредитний рейтинг нижчий від «інвестиційного класу», сума очікуваного відшкодування коригується на 20% (тобто емітента цих цінних паперів банки мають відносити до класу В).

Клас емітента визначається на підставі оцінки фінансового стану емі­тента, що можливо лише за наявності в банку регулярної фінансової звіт­ності емітента. Якщо такої звітності немає, то банк не може достовірно оцінити фінансовий стан емітента, і це є підставою для автоматичного віднесення такого емітента до класу Д. Емітент не може бути віднесений до будь-якого класу, якщо показники його діяльності не відповідають принаймні половині перелічених показників відповідного класу.

Суму очікуваного відшкодування слід також відкоригувати (скоро­тити) на фактор ризику емітента (згідно із зазначеною нижче табл. 5.12).

Таблиця 5.12 Процент коригування суми очікуваного відшкодування

Клас емітента	Процент коригування
Клас «А»	0%
Клас «Б»	5%
Клас «В»	20%
Клас «Г»	50%
Клас «Д»	100%