Цілі діяльності центральних банків

Німеччина, Філіппіни

С табільність цін (із правом забороняти уря­ду дії, що не забезпечують цю стабільність)

Нідерланди, Фінляндія, Гре­ція

С табільність цін (без права накладати вето на рішення уряду)

Таїланд, Нігерія, Тайвань

С табільність цін та інші цілі, що їй не супе­речать (наприклад, стабільність банківської системи)

Організаційно-правові засади центральних банків у різних країнах є різноманітними (табл. 1.9). За формою власності центральні банки можна поділити на три види:

а) державні - 100% капіталу центрального банку цих країн належить державі (Франція, Велика Британія, Німеччина, Україна);

б) акціонерні - увесь капітал цих банків може належати комер­ ційним банкам (наприклад, у США) чи іншим фінансовим установам (наприклад, в Італії 100% капіталу центрального банку належать бан­ кам і страховим компаніям);

в) змішані - держава володіє лише частиною капіталу централь­ ного банку (наприклад, у Японії 55% капіталу перебуває у власності держави і 45% - у приватних осіб, у Швейцарії - 63% є власністю кантонів і 37% - приватних осіб).

Стабільність цін та інші цілі, що можуть їй суперечити (наприклад, стимулювання за­йнятості)

США, Панама, Перу, Паки­стан, Ізраїль

Форма власності центральних банків окремих країн світу

Таблиця 1.9

Правовий статус центральних банків розвинених країн закріпле­ний у законах про центральні банки та їхніх статутах, законах про банківську та кредитну діяльність, валютному законодавстві тощо. Основним правовим актом, що регулює діяльність центрального бан­ку, є Закон про центральний банк, де визначено його організаційно-правовий статус, функції, процедуру призначення вищого керівного складу, взаємовідносини з державою і національною банківською сис­темою. Цей закон установлює повноваження центрального банку як емісійного інституту країни.

Найбільший вплив на незалежний статус центрального банку справляють умови фінансування ним дефіциту державного бюджету (табл. 1.8). Відсутність обмежень на кредитування уряду знижує сту­пінь його незалежності.

Таблиця 1.8

Обмеження на кредитування уряду

Рівень обмежень	Країна
Пряме кредитування уряду дозволено без обмежень	Японія, Норвегія, Нова Зелан­дія, Панама, Південна Африка, Тайвань
Пряме кредитування уряду дозволено із суворими обмеженнями	Німеччина, Нідерланди
Пряме кредитування уряду заборонено	США, Австрія, Данія

20

Лише держава	Змішана (в дужках — % державної власності)	Інші
Австралія	Австрія (50)	Південна Африка - приватна
Аргентина	Бельгія (50)	США - власність банків — членів ФРС
Данія		Швейцарія: 63% - власність кантонів; 37% - приватні акціонери
Індія	Греція (50)
Ірландія	Італія
Іспанія	Мексика (51)
Канада	Туреччина (25)

Водночас держава в усіх країнах відіграє провідну роль у формуванні органів управління центрального банку, незалеж­но від частки володіння державою капіталом центрального банку (табл. 1.10).

21

II

Таблиця 1.10

Структура, порядок формування та повноваження органів управління грошово-кредитною політикою