Нормативи інвестування

В цінні папери окремо

До розрахунку нормативів інвестування не долучаються суми ак­цій та інших цінних паперів, придбаних банком:

• з огляду на реалізацію права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

• з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;

• у результаті андеррайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;

• за рахунок і від імені своїх клієнтів.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою (НІ 1) визначається як співвідношення розміру коштів, які інвес­туються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною устано­вою, до регулятивного капіталу банку.

Кін

Розраховується за формулою:

(5.П)

" РК + КВ - Рфакт.ц І п

де Ні і - норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;

Кін\_уст. - кошти, інвестовані на придбання акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком (часток, паїв) окремо за кожною установою в портфелі банку на продаж та інвестиції;

РК- регулятивний капітал;

КВ - суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди уста­нов, на суму яких зменшено регулятивний капітал;

Рфакт.ц/п - фактично створені резерви під знецінення цінних па­перів у портфелі банку на продаж та інвестиції. До коштів, що інвестуються, включаються:

■ акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою;

■ вкладення в асоційовані та дочірні установи. Значення нормативу НІ 1 не повинно перевищувати 15%. Норматив загальної суми інвестування (НІ 2) встановлюється

для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

201

Норматив загальної суми інвестування (НІ2) визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

Розраховується за формулою:

тг

Ін у всі уст.

РК + КВР^

де Н\і - норматив загальної суми інвестування;

Кінувсіуст. - кошти, які інвестовані на придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком (часток, паїв) окремо за кожною установою в портфелі банку на продаж та інвестиції;

РК - регулятивний капітал;

КВ - суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди уста­нов, на суму яких зменшено регулятивний капітал;

Рфакт._ч/п - фактично створені резерви під знецінення цінних папе­рів у портфелі банку на продаж та інвестиції.

До коштів, що інвестуються, включаються:

• а кції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфе­ лі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, фінансовими установами та іншими емітентами;

• вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Для обчислення цього нормативу в знаменнику до суми регуля­тивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регуля­тивний капітал.

Значення нормативу НІ2 не повинно перевищувати 60%.

Розгляньмо порядок розрахунку нормативу ризику загальної від­критої валютної позиції банку (Н13).

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним із елементів ринкового ри­зику), які виникають із використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і поза­балансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі.

За їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності - від­критою. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо обсяг зобов'я­зань за проданою валютою та банківськими металами перевищує

202

обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань. При цьому довга відкрита валютна позиція в розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус. Валют­на позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо що­до кожної іноземної валюти і кожного банківського металу.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Націо­нальний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), зокрема обмежуєть­ся ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (НІЗ-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (НІЗ-2).

Для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валют­ної позиції банку (Н13) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної вели­чини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими ак­тивами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звіт­ну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валют­них позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами, за всіма банківськими металами та кожним банківським металом окремо. Розраховується за формулою:

ЗВВПгрн

(5.13)

Я,, = — х 100%

(5.14) 203

РК

н

(5.15)

хЮО%,

13/2

-ВВПгрн РК

де //із - норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) ва­лютної позиції банку;

#ізл - норматив ризику загальної довгої відкритої валютної пози­ції банку;

Н\ з/2 - норматив ризику загальної короткої відкритої валютної по­зиції банку;

ЗВВПгрн - загальна відкрита валютна позиція за всіма балансови­ми й позабалансовими активами та зобов'язання банку за всіма іно­земними валютами у гривневому еквіваленті;

ЗВВПгрн = | -ВВП | +1 +ВВП \ (5.16)

+ВВПгрн - загальна довга відкрита валютна позиція за всіма іно­земними валютами у гривневому еквіваленті;

-ВВПгрн - загальна коротка відкрита валютна позиція за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

РК - регулятивний капітал;

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) не повинно перевищувати 35%. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

• загальна довга відкрита валютна позиція (НІ3-1) не може пере­ вищувати 30%;

• загальна коротка відкрита валютна позиція (НІ3-2) не повинна перевищувати 5%.

Особливі вимоги до спеціалізованих банків

Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізо­ваних банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового креди­тування будівництва житла, з огляду на концентрацію ризиків уста­новлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення вищого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності й запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

Для спеціалізованих ощадних та іпотечних банків встановлюю­ться спеціальні значення таких економічних нормативів:

204

• нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 30%;

• нормативу максимального розміру кредитного ризику на одно­ го контрагента (Н7) - не більше 5%;

• нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поруч- ництв, наданих одному інсайдеру (Н9),- не більше 2%;

• нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручництв, наданих інсайдерам (Н10),- не більше 20%.

Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків вста­новлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

♦ нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­ ше 20%;

нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не менше

12%;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 90%; нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше 100%; нормативу загальної суми інвестування (НІ2) - не більше

10%;

залучення вкладів фізичних осіб не може перевищувати 5% ре­гулятивного капіталу банку.

Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спе­ціальні значення таких економічних нормативів:

♦ нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­ше 20%;

нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не менше

нормативу загальної суми інвестування (НІ2) - не більше

12%; ♦

90%;

♦ залучення вкладів фізичних осіб не повинно перевищувати 5% регулятивного капіталу банку.

Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

♦ мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (НІ) - не менше ніж 35% від суми залучених коштів фізичних осіб та одночас­ но не менше 5 млн євро;

•І* нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не мен­ше 18%;

♦І» нормативу адекватності основного капіталу (НЗ) - не мен­ше 12%;

♦І* нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше 30%.

Значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, встановлюються такі

205

метичної за відповідний звітний період. Середньоарифметична сума коштів за даними щоденного балансу щодо залучених за ™Гтаийпе рюд коштів розраховується за такою формулою-

(5.17)

де Ьсі - середні залишки коштів, що використовуються для обраху­вання обов'язкових резервів за звітний період;

її - сума залишків коштів за станом на кожне число (дату) звітно­го періоду;

Ьп - сума залишків коштів за останній календарний день звітного періоду;

п - кількість календарних днів звітного періоду.

Сума залучених коштів, що приймається для розрахунку обов'яз­кових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку за вихідні та святкові дні визначаються на рівні залишків кош­тів за той робочий день банку, що передував вихідним чи святко­вим дням.

Визначена сума коштів обов'язкових резервів у національній ва­люті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановле­ний період регулювання або за рішенням Правління Національного банку України має бути перерахована на окремий рахунок в опера­ційному або територіальному управлінні Національного банку Украї­ни. Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебу­вають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахун­ку в Національному банку України, не нараховуються.

Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резерву­вання залежно від:

> строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

^ валюти зобов'язань.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку та прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку приймає окре­мі рішення щодо:

• звітного періоду резервування;

• нормативів обов'язкового резервування;

• складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), до яких вста­ новлюються нормативи обов'язкового резервування;

• обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок

207

самі, як для універсальних банків. Залежно від виду спеціалізації зазначених вище спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового бу­дівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.