§ 4. Економічні нормативи діяльності комерційних банків

З метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, Національний банк України, відповідно до ст. 58 Закону України «Про Національний банк Украї­ни», встановлює для комерційних банків обов'язкові економічні нор­мативи. Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 регламентується порядок визначення регулятивного капіталу банку і такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками (рис. 5.3):

Рис. 5.3. Економічні нормативи НБУ

нормативи капіталу:

183

мінімального розміру регулятивного капіталу; адекватність регулятивного капіталу; адекватність основного капіталу; нормативи ліквідності: миттєва ліквідність; поточна ліквідність; короткострокова ліквідність;

де РК - регулятивний капітал; ОК - основний капітал; ДК - додатковий капітал; КВ - кошти вкладені.

Таблиця 5. і Складові елементи регулятивного капіталу комерційного банку

Основний капітал (1-го рівня)

фактично сплачений зареєст­рований статутний капітал;

• резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподілено­ го прибутку;

• дивіденди спрямовані на збіль­ шення статутного фонду;

• емісійні різниці;

• прибуток минулих років;

• загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) зби­ тків за невиконаними зобов'язан-

, нями контрагентів

184

• нормативи кредитного ризику:

о максимального розміру кредитного ризику на одного контр­агента;

о великих кредитних ризиків;

о максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, на­даних одному інсайдерові;

о максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручи­тельств, наданих інсайдерам;

• нормативи інвестування:

о інвестування в цінні папери окремо за кожною установою; о загальної суми інвестування;

• норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) ва­ лютної позиції банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний ка­пітал банку. Основне призначення регулятивного капіталу банку - по­криття негативних наслідків різноманітних ризиків, що їх банки бе­руть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкла­дів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу (табл. 5.1).

= ок+дк-кв,

Додатковий капітал (2-го рівня)

• резерви під стандартну боргованість інших банків;

• резерви під стандартну за­ боргованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результат переоцінки статут­ ного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

• результат переоцінки основ­ них засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (суборди­ нований капітал)

за-

(5.1)

Основний капітал = фактично сплачений зареєстрований статут­ний капітал + резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозпо­діленого прибутку + дивіденди, спрямовані на збільшення статутного фонду + емісійні різниці + прибуток минулих років - недосформовані резерви під можливі збитки - сума нематеріальних активів (за міну­сом зносу) - сума капітальних вкладень у нематеріальні активи - су­ма збитків минулих років і поточного року.

Додатковий капітал = резерви під стандартну заборгованість ін­ших банків + резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредит­ними операціями банків + результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні + результат пе­реоцінки основних засобів + прибуток поточного року + субординова­ний борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу і має повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал - не такий постійний, і його розмір піддається змінам. На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

• в розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може перевищувати 100% основного капіталу;

• розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% основного капіталу.

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. Субординований борг -звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові еле­менти капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищу­вати 50% основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть долу­чатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

• є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть бути погашені за ініціативою власника;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'яв­ лення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійс­ нити такі виплати.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний

185

Для банків, які гровадять діяльність на те­риторії всієї України

розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансо­ву вартість таких активів (кошти вкладені - КВ):

♦ акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфе­ лі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками;

*1* інвестиції в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10% та більше їхнього статутного капіталу та в дочірні установи;

НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ

♦ кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу. Розгляньмо порядок розрахунку нормативів капіталу, які бува­ ють таких видів (рис. 5.4).

Адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2) Адекватності регулятивного капіталу (НЗ) Рис. 5.4. Нормативи капіталу

Нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу для діючих банків, євро (НІ) Національний банк встанов­лює залежно від масштабу діяльності банківської установи, і вимоги щодо нього поступово зростають (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу для діючих банків, євро

Для місцевих кооперативних банків

Для банків, які провадять діяльність на те­риторії однієї області

до 17.01.2003-1 000 000 на 01.01.2004-1 150 000 на 01.01.2005-1 300 000 на 01.01.2006-1400 000 на 01.01.2007-1 500 000

до 17.01.2003-3 000 000 на 01.01.2004-3 500 000 на 01.01.2005-4 000 000 на 01.01.2006-4 500 000 на 01.01.2007-5 000 000

до 17.01.2003-5 000 000 на 01.01.2004-5 500 000 на 01.01.2005-6 000 000 на 01.01.2006-7 000 000 на 01.01.2007 - 8 000 000

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) знову створених банків залежить від терміну їх діяльності (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу для знову створених банківських установ

Категорія банків	Термін діяльності	Сума, євро
Для місцевих коопе­ративних банків	• до одного року • до двох років • до трьох років • до чотирьох років • поч. з п'ятого		1 000 000 1100 000 1 200 000 1 350 000 1 500 000
Для банків, які прова­дять діяльність на території однієї обла­сті	• до одного року • до двох років • до трьох років • до чотирьох років • поч. з п'ятого	1 1 1	3 000 000 3 500 000 4 000 000 4 500 000 5 000 000
Для банків, які прова­дять діяльність на території всієї Украї­ни	• до одного року • до двох років • до трьох років • до чотирьох років • поч. з п'ятого	І 1 1 1 ■	5 000 000 5 500 000 6 000 000 7 000 000 8 000 000

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспро­можності) (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Що вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, то більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: що нижче значення показника, то більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори (вкладники) банку. Норматив адек­ватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику не­повернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визнача­ється як відношення регулятивного капіталу банку до сумарних акти­вів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кре­дитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Розрахунок показника проводять за формулою:

РК

(5.2)

187

де Н₂- норматив адекватності регулятивного капіталу;

РК - регулятивний капітал;

Ар - активи та позабалансові зобов'язання банку, зважені за сту­пенем ризику;

РЕЗфакт - фактично створені резерви за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовую­ться з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 Класифікація активів банків за ступенем ризику

№ групи активів	Назва активів групи	Отупінь ризику
1. Безризи кові	Готівкові кошти. Банківські метали. Кошти в НБУ. Боргові цінні папери центральних органів влади, що рефінансуються НБУ, та нараховані доходи за ними. Боргові цінні папери центральних органів влади у порт­фелі банку на продаж і на інвестиції	0%
2. 3 низь­ким рів­нем ризи­ку	Коротко- і довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади, та нараховані доходи за ними.	10%
3. 3 помір­ним рів­нем ризи­ку	Боргові цінні папери місцевих органів влади, що ре­фінансуються НБУ. Боргові цінні папери місцевих органів влади у портфе­лі банку на продаж і на інвестиції. Кошти до запитання та доходи за ними у банках, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас. Депозити овернайт та інші короткострокові депозити, розміщені в банку, що має кредитний рейтинг не ниж­чий, ніж інвестиційний клас. Кредити овердрафт, овернайт, інші короткострокові кредити і нараховані доходи за ними, розміщені в бан­ку, що має кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвести­ційний клас.	20%
4. 3 висо­ким рів­нем ризи­ку	Кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу, нараховані доходи за ними. Депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу. Коротко- і довгострокові кредити, надані місцевим орган ш влади, та нараховані доходи за ними. Гарантійні депозити в інших банках (покриті); Зобо і'язання з кредитування, надані банкам. Валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані. Актіви до одержання.	50%

№ групи активів

5. З дуже високим рівнем ризику

Продовження таблиці

Ступінь ризику

Назва активів групи

100%

Прострочені нараховані доходи за коштами до запи­тання в інших банках і за кредитами, що надані цент­ральним і місцевим органам виконавчої влади. Короткострокові, довгострокові та гарантійні (непо­криті) депозити, розміщені в інших банках, що не на­лежать до інвестиційного класу.

Нараховані доходи, прострочена заборгованість і про­строчені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщені в інших банках, що не належать до інвести­ційного класу.

Кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями РЕПО та інші короткострокові й довгострокові креди­ти, надані іншим банкам, що не належать до інвести­ційного класу.

Нараховані доходи, пролонгована заборгованість, про­строчена заборгованість і прострочені нараховані дохо­ди за кредитами, надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу.

Фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам. Кредити, надані суб'єктам господарської діяльності, нараховані доходи, прострочена і пролонгована забор­гованість, прострочені нараховані доходи за ними. Сумнівна заборгованість інших банків за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності, за нара­хованими доходами з міжбанківських операцій. Дебіторська заборгованість, сумнівна дебіторська за­боргованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків.

Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіж­ними картками через банкомат.

Пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, що надані центральним і місцевим орга­нам виконавчої влади.

Кредити, надані фізичним особам, пролонгована забор­гованість, нараховані доходи, прострочена заборгова­ність і прострочені нараховані доходи, сумнівна забор­гованість за кредитами, що надані фізичним особам. Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами щодо операцій з клієнтами.

Акції та цінні папери з нефіксованим прибутком, бор­гові цінні папери, випущені фінансовими (небанківсь-кими) установами та нефінансовими підприємствами у портфелі банку на продаж та інвестиції.

188

189

Продовження таблиці

№ групи активів	Назва активів групи	Ступінь ризику
	Нараховані доходи за акціями та борговими цінними па­перами, прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж та інвес­тиції. Товарно-матеріальні цінності, основні засоби, інші акти­ви банку. Зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, ава­лями). Непокриті акредитиви. Сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськи­ми металами. Цінні папери до одержання за операціями андеррай-тингу. Сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструмен­тами, крім інструментів валютного обміну. Інші зобов'язання, надані клієнтам.

Нормативне значення Н2 діючих банків не може бути меншим, ніж 8%. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

• протягом перших 12 місяців діяльності (від дня отримання лі­ цензії) - не менше 15% ;

• протягом наступних 12 місяців - не менше 12%;

• надалі - не менше 8% .

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встановлює­ться з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів банку, змен­шених на суму створених відповідних резервів за активними операці­ями банків, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

ОК

Розрахунок показника проводять за формулою:

(5.3)

-хЮ0%,

ЗА-РЕЗфакт

де Ні - норматив адекватності основного капіталу; ОК - основний капітал;

190

ЗА - загальна сума активів банку;

РЕЗфакт - фактично створені резерви за активними операціями. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загаль­ний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують за­ твердження;

• збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного ка­піталу включають:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти в Національному банку;

• казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та еміто­ вані Національним банком;

• кошти в інших банках;

• сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбан- ківськими операціями;

• дебіторську заборгованість за операціями з банками;

• кредити, що надані центральним і місцевим органам виконав­ чої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам;

• дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

• транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

• цінні папери в портфелі банку на продаж і на інвестиції;

• товарно-матеріальні цінності;

• інші активи банку;

• суми до з'ясування і транзитні рахунки;

■ операційні та неопераційні основні засоби. Нормативне значення НЗ має бути не меншим 4%.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки за рівнем достатності капіталу поділяються на:

• добре капіталізовані;

• достатньо капіталізовані;

• недокапіталізовані;

• значно недокапіталізовані;

• критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим вважається банк, у якого: о розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні­мальним вимогам;

191

Розгляньмо порядок розрахунку нормативів ліквідності, які бу-оть таких видів (рис. 5.5).

о норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 перевищує його нормативне значення і становить не менше 17%;

о норматив адекватності основного капіталу НЗ більше, ніж його нормативне значення, і становить 8% та більше.

Достатньо капіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні­ мальним вимогам;

• норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 відповідає його нормативному значенню і становить не менше 8% або наближа­ ється до 17%;

• норматив адекватності основного капіталу НЗ становить не мен­ ше 4% або наближається до 8%.

Недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні­ мальним вимогам;

• норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше 6%;

• норматив адекватності основного капіталу НЗ менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше 3%, або наближається до 4%.

Значно недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу менше встановленого міні­ мального розміру регулятивного капіталу, але не більше 20% уста­ новленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

• норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 менше, ніж його нормативне значення, і перебуває в межах від 6 до 2%;

• норматив адекватності основного капіталу НЗ менше, ніж його нормативне значення, і перебуває в межах від 3 до 1,3%;

• обсяг активів із негативною класифікацією (з урахуванням сфор­ мованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60% регулятивного капіталу банку.

Критично недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу менше встановленого міні­ мального розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20% установленого мінімального розміру регулятивного ка­ піталу;

• норматив адекватності регулятивного капіталу Н2, менше 2%;

• норматив адекватності основного капіталу НЗ менше 1,3%;

• обсяг активів із негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60% регуля­ тивного капіта ту банку.

192

вають

Нормативи ліквідності

Миттєва ліквідність (Н4) Поточна ліквідність (Н5) Короткострокова ліквідність (Н6) Рис. 5.5. Нормативи ліквідності

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне ви­конання своїх грошових зобов'язань, що визначається збалансованіс­тю між строками і сумами погашення розміщених активів та строка­ми і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, на рахунках, відкритих в На­ціональному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні. Це здійснюється з метою своєчасного виконання всіх узятих зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості та ва­люти платежу; забезпечення оптимального співвідношення між влас­ними та залученими коштами тощо.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контро­лю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання його грошо­вих зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідно­шення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зо­бов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Розраховується за формулою:

К + КР

Зп.р.

(5.4)

хЮ0%,

Зп.р.

193

де Н₄ - норматив миттєвої ліквідності; К - кошти в касі банку; КР - кошти на кореспондентських рахунках в інших банках;

Зп.р. - зобов'язання, що обліковуються за поточними рахун­ками.

Значення нормативу Н4 не повинно бути меншим 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5) установлюється для визна­чення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують­ся вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня.

Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідно­шення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань бан­ку з відповідними строками виконання.

Розраховується за формулою:

Апот

(5.5)

Зпот

де Н$ - норматив поточної ліквідності;

Апот - поточні активи банку;

Зпот - поточні зобов'язання банку.

При розрахунку нормативу поточної ліквідності до активів пер­винної та вторинної ліквідності належать:

> готівкові кошти;

> банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Націо­ нальному банку та інших банках;

• строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках;

• боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Націо­ нальним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• боргові цінні папери в портфелі банку на продаж і на інвестиції;

• надані кредити.

До зобов'язань належать:

• кошти до запитання;

• короткострокові й довгострокові кредити, одержані від Націо­ нального банку та інших банків;

• кошти бюджету України;

• строкові депозити інших банків і клієнтів;

• цінні папери власного боргу, емітовані банком;

• субординований борг банку;

• зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

> зобов'язання з кредитування, надані клієнтам і банкам. Значення нормативу Н5 не повинно бути меншим 40%. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється

194

для контролю за здатністю банку виконувати взяті ним короткостро­кові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як від­ношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань (із почат­ковим строком погашення до одного року).

Розраховується за формулою:

Ак І с

Н₆ = хЮ0%, (5.6)

ЗкІ с

де Не - норматив короткострокової ліквідності;

Ак/с - короткострокові активи банку;

Зк/с - короткострокові зобов'язання банку.

Для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності до лік­відних активів долучають:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інших банках;

• короткострокові депозити, розміщені в НБУ та інших банках;

• короткострокові кредити, надані іншим банкам. До короткострокових зобов'язань долучають:

• кошти до запитання;

• кошти бюджету України;

• короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків;

• короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

• короткострокові цінні папери власного боргу банку;

• зобов'язання й вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; ^ зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам. Значення нормативу Н4 не повинно бути меншим 20%. Розгляньмо порядок розрахунку нормативів кредитного ризику,

195

які бувають таких видів (рис. 5.6).

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одно­го контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента ви­значається як відношення суми всіх вимог банку до цього контраген­та і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Розраховується за формулою:

З, к - Рфакт

Н = -і *. х 100%, (5.7)

РК

де .//₇ - максимальний розмір кредитного ризику на одного контр­агента;

3\К - сукупна заборгованість за всіма видами кредитних операцій щодо одного клієнта чи банку-контрагента;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями;

РІС- регулятивний капітал.

До вимог банку щодо контрагента включаються:

• щодо банків-контрагентів:

о строкові депозити, розміщені в інших банках;

о кредити, надані іншим банкам;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­тами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за про­строченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність за операціями з банками;

• щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

о заборгованість за кредитами;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­тами та заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

о заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

о акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

До позабалансових зобов 'язань, що видані банком, включаються: 196

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Нормативне значення нормативу Н7 не повинно перевищувати

25%.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим конт­рагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що його прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контр­агентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цьо­го контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10% і більше від регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як спів­відношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуван­ням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного ка­піталу банку.

Розраховується за формулою:

(5.8)

Звел_хк - Рфакт ^н% = х 100%,

де Н% - норматив великих кредитних ризиків;

Звел\к - сукупний розмір усіх зобов'язань, що складають великий кредитний ризик (не менше 10%) одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями; РК - регулятивний капітал.

До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів вклю­чаються:

• щодо банків контрагентів:

о строкові депозити, що розміщені в інших банках;

о заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

о сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кре­дитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за про­строченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність за операціями з банками;

• щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб: о заборгованість за кредитами;

о сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди-

197

тами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

о дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

о заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж і на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

о акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов 'язань, наданих банком, включаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати восьми крат­ного розміру регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує восьми кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищу­ються:

• якщо перевищення становить не більше 50%, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються;

• якщо перевищення більше 50%, то вимоги до нормативу адек­ ватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдерові (Н9), встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсай-дерами, що може спричинити прямий та непрямий вплив на діяль­ність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, невигідних для банку, а це, своєю чергою, призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначен­ня платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдерові (Н9), визначається як спів­відношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зо­бов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

Розраховується за формулою:

х100%,

З_хін - Рфакт

(5.9)

198

де #₉ - максимальний розмір кредитів, гарантій, поручительств, ви­даних одному інсайдеру;

3\ін - сукупний розмір кредитів, гарантій, поручительств, врахо­ваних векселів і забалансових вимог стосовно одного інсайдера;

Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями;

РК - регулятивний капітал.

До зобов'язань одного інсайдера перед банком долучаються:

• строкові депозити, розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами;

• сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­ тами/депозитами, заборгованість за простроченими й сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська забор­ гованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані до­ ходи;

• заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­ говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов 'язань перед банком долучаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаран­тій та поручительств, наданих інсайд ерам (Н10), встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмір­ний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайд ерам (Н10), визначається як співвід­ношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми по­забалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

Розраховується за формулою:

_ТТ Зін- Рфакт

(5.10)

^н\о = х 100%,

РК

199

Рис. 5.7. Нормативи інвестування

Національний банк із метою забезпечення контролю за інвести­ційною діяльністю банків, а саме - за прямими інвестиціями, вста­новлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. 200

де Н\₀ - максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих інсайдеру;

Зін - сукупний розмір кредитів, гарантій, поручительств, врахова­них векселів і позабалансових вимог стосовно всіх інсайдерів; Рфакт - фактично створені резерви за активними операціями; РК - регулятивний капітал. До зобов 'язань інсайдерів перед банком долучаються:

• строкові депозити, що розміщені в інших банках;

• заборгованість за кредитами;

• сумнівна, пролонгована і прострочена заборгованість за креди­ тами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторська заборгованість і сумнівна дебіторська заборгова­ ність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (зокрема прострочена й сумнівна) за факторин­ говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, виданих банком інсайдерам, долу­чаються:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком. Нормативне значення Н10 не повинно перевищувати 40%. Розгляньмо порядок розрахунку нормативів інвестування, котрі

бувають таких видів (рис. 5.7).