§ 6. Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту

Стабілізаційний кредит - це кредит Національного банку, що може надаватися комерційному банку на підтримку виконання захо­дів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк. Умови та механізм надання стабілізаційного кредиту наведено на рис. 4.4.

-►Джерело: ресурси, виділені НБУ

Забезпечення: ліквідні активи комерційного банку або гарантії фінансово стабільного банку

Термін: до 3 років, чітко обумовлений, індивідуальний для кож­ного банку

Ставка: не нижче облікової ставки НБУ

С табілізаційний кредит

Необхідна умова отримання:

" надання ТУ НБУ техніко-економічного обґрунтування не­обхідності стабілізаційного кредиту та доцільності його викорис­тання;

• позитивний відгук ТУ НБУ;

• заборона здійснювати кредитні операції за рахунок коштів стабілізаційного кредиту.

Р ис. 4.4. Умови та механізм надання стабілізаційного кредиту

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територі­ального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку про­граму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам норматив­но-правових актів Національного банку з питань регулювання діяль­ності банків в Україні.

Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає відповідні пропозиції Генеральному департаменту банківського на­гляду. Генеральний департамент банківського нагляду готує пропо-

123

зиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоров­лення, стабілізаційного кредиту.

Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за пла­ту, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ. У разі зміни облікової ставки Національного банку підлягає коригуванню відповідно і про­центна ставка за користування стабілізаційним кредитом.

Стабілізаційний кредит може надаватися таким банкам (рис. 4.5): ♦ фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з Національним банком договору застави державних цінних паперів або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в стані фінансового оздоровлення;

• банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів або інших цінностей;

• банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звер­ нувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гаран­ тію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань.

Стабілізаційний кредит надається банкові строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні гро­шові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року.

Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту ухвалюється Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки про­грами фінансового оздоровлення, що здійснені відповідним територі­альним управлінням, пропозицій Генерального департаменту банків­ського нагляду та юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються:

0 строк користування кредитом;

0 порядок його погашення;

0 порядок сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом.

У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рі­шення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту і відповідного договору застави. Договір про надання стабілізаційного кредиту має передбачати:

• порядок надання і погашення кредиту;

• строки надання і погашення кредиту;

• порядок обрахування та сплати процентів за користування ста­ білізаційним кредитом;

• відповідальність за несвоєчасне погашення стабілізаційного кредиту тощо.

У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, Націо­нальний банк відповідно до договору може встановлювати особли­ві умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження й застереження.

Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків. Відповідне територіальне управління НБУ та Генеральний департамент банківського нагляду здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і сплатою процентів за користування ним.

У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовує­ться безспірне списання заборгованості відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України».

Генеральний департамент банківського нагляду щокварталу аналі­зує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, конт­ролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кре­дитом і процентів за користування ним. У разі їх невиконання Гене­ральний департамент банківського нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.

125