- •Розділ 5 Регулювання банківської діяльності
- •§ 1. Причини і способи створення центральних емісійних банків
- •§ 2. Призначення центральних банків та загальна характеристика їхнього статусу
- •Цілі діяльності центральних банків
- •Обмеження на кредитування уряду
- •Окремих країн
- •§ 3. Функції центрального банку
- •§ 1. Становлення центрального банку в Україні та його статус
- •§2. Функції нбу
- •§ 3. Структура і керівні органи нбу
- •§ 4. Фінансове забезпечення діяльності нбу
- •II. Комісійні доходи:
- •Амортизаційні витрати.
- •VIII. Витрати, пов'язані з випуском, перевезенням та зберіган ням паперових і металевих грошей та за операціями з монетар ними металами.
- •Непередбачені витрати.
- •§ 5. Основні завдання та права територіальних управлінь нбу
- •Контрольні запитання і завдання
- •§ 1. Емісія банкнот і роль нбу в організації готівкового обігу
- •§ 2. Організація готівкового обігу на підприємствах і в організаціях
- •§ 3. Регламентація готівкового обігу в комерційних банках
- •§ 4. Емісійно-касова робота установ нбу
- •Та їх зберігання
- •§ 5. Повноваження нбу щодо прогнозування готівкового обігу і касових оборотів банків
- •Складання прогнозного розрахунку касових оборотів з видачі на виплати, пов'язані з оплатою праці
- •Складання прогнозного розрахунку касових оборотів із видачі на виплату пенсій, допомоги і страхових відшкодувань
- •Складання прогнозного розрахунку касових оборотів із надходжень від підприємств поштового зв'язку і видачі підкріплень цим підприємствам
- •Складання прогнозного розрахунку за іншими статтями надходжень та видачі готівки
- •§ 1. Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків
- •§ 2. Загальні вимоги Національного банку до банків у разі здійснення рефінансування
- •§ 3. Рефінансування банків шляхом надання кредитів овернайт
- •§ 4. Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків
- •§ 5. Рефінансування банків шляхом проведення операцій репо
- •§ 6. Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту
- •§ 7. Депозитні операції Національного банку України
- •§ 8. Депозитні сертифікати Національного банку України
- •§ 9. Операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів на відкритому ринку
- •§ 10. Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків
- •§ 11. Основи організації міжбанківських платежів
- •Контрольні запитання і завдання
- •§ 1. Сутність і завдання банківського регулювання
- •§ 2. Реєстрація комерційних банків
- •§ 3. Ліцензування операцій комерційних банків
- •Перелік і нумерація банківських операцій та послуг, що їх комерційні банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії
- •Перелік банківських операцій, що їх комерційні банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу нбу
- •§ 4. Економічні нормативи діяльності комерційних банків
- •Нормативи інвестування
- •§ 5. Механізм обов'язкового резервування
- •§ 6. Порядок формування та використання
- •Коригування вартості забезпечення кредиту у розрахунку резервів під кредитні ризики
- •Порядок формування й використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків
- •§ 7. Система гарантування депозитів в Україні
- •§ 1. Сутність і необхідність банківського нагляду
- •§ 2. Форми, об'єкти й методи банківського нагляду
- •§ 3. Порядок проведення інспекційних перевірок комерційних банків
- •§ 4. Визначення рейтингової оцінки діяльності банків
- •Ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку
- •Накладання штрафів на банки
- •Примусова реорганізація банку
- •Звіти тимчасового адміністратора
- •Ліквідація банку
- •§ 1. Сутність і види державного боргу
- •§ 2. Обслуговування внутрішнього державного боргу Національним банком України
- •§ 3. Депозитарій Національного банку
- •§ 4. Роль нбу в обслуговуванні зовнішнього боргу
- •Еволюція систем касового виконання Державного бюджету України
- •§ 1. Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю
- •§ 2. Валютне регулювання
- •§ 3. Валютний контроль
- •§ 4. Курсова політика нбу
- •Режими валютних курсів
- •§ 5. Офіційні валютні резерви та методи управління ними
- •§ 6. Регулювання нбу поточних валютних операцій
- •Операції з обміну іноземної валюти
- •Здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- •§ 7. Регулювання нбу операцій, пов'язаних із рухом капіталу
- •§ 8. Платіжний баланс країни, форми його побудови
- •Структура платіжного балансу
- •1 . Рахунок поточних операцій
- •2 . Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами
- •§ 1. Соціально-економічна сутність грошово-кредитної політики
- •§ 2. Завдання й цілі грошово-кредитної політики. Типи грошово-кредитної політики
- •§ 3. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики
- •Згідно з Законом України «Про Національний банк України»
- •§ 4. Адміністративні інструменти грошово-кредитної політики
- •§ 5. Облікова ставка як інструмент грошово-кредитної політики
- •§ 6. Норма обов'язкового резервування як інструмент грошово-кредитної політики
- •§ 7. Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики
§ 2. Загальні вимоги Національного банку до банків у разі здійснення рефінансування
103
Банки, які не дотримуються встановлених вимог, можуть одержати від Національного банку кредит овернайт або кредит строком до 14 днів лише за умови надання в забезпечення кредиту рефінансування державних цінних паперів, врахованого векселя, авальованого іншим банком, або надання відповідно до законодавства України гарантії іншого банку, що визначений у переліку Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку, в обсязі наданої гарантії. Про отримання гарантії або врахованого векселя, авальованого іншим банком, територіальне управління повідомляє департамент монетарної політики засобами електронної пошти. Кошти банку перераховуються лише після отримання повідомлення територіального управління про наявність гарантії іншого банку або врахованого векселя, авальованого іншим банком.
Національний банк здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, не нижчою від облікової ставки Національного банку, яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню. Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між Національним банком та банком починається від дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів. Базовою кількістю днів для обрахування процентів за користування кредитом уважається 365.
Одержані кредити рефінансування пролонгації не підлягають.
Операції, пов'язані з наданням банкам Національним банком кредитів рефінансування, обліковуються на балансі операційного управління Національного банку. З метою здійснення контролю за наданими кредитами територіальні управління обліковують надані кредити на підставі повідомлення департаменту монетарної політики Національного банку, а також одержаних від операційного управління виписок за операціями рефінансування.
Відповідне територіальне управління протягом дії кредитного договору між банком і Національним банком може здійснювати перевірки банку (це передбачається в кредитному договорі) щодо правильності здійснення операцій рефінансування та відображення в бухгалтерському обліку предметів застави, наданих під забезпечення кредитів рефінансування. Після погашення кредиту рефінансування територіальні управління списують предмети застави з позабалансових рахунків.
Національний банк здійснює рефінансування банків лише під забезпечення (крім кредиту овернайт (бланкового)). Види забезпечення кредитів рефінансування наведено на рис. 4.2.
Під забезпечення кредиту банк може запропонувати лише однорідну
104
заставу. Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці. Під забезпечення кредиту рефінансування приймаються державні цінні папери (всіх випусків), строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, за умови, що вони перебувають у власності банку - клієнта депозитарію державних цінних паперів Національного банку (або депонента клієнта депозитарію) і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями, та інші боргові зобов'язання держави України.
Рис. 4.2. Види забезпечення кредитів рефінансування
Н аціональний банк приймає під забезпечення кредиту враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Умовою для прийняття врахованих банками векселів є наявність у банків достовірного вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов'язаних за векселем осіб. У разі надання під забезпечення кредиту Національного банку векселя нерезидента вексель має бути перекладений українською мовою та засвідчений нотаріально в установленому законодавством України порядку.
Векселі суб'єктів господарської діяльності, що приймаються під забезпечення кредиту рефінансування, мають відповідати вимогам
105
законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також таким вимогам:
0 строк врахування векселя банком до дати звернення до Національного банку за рефінансуванням строком до 14 днів має бути не меншим 10 днів, а за рефінансуванням строком до 365 днів - не меншим 30 днів;
0 договори за операціями банків з урахування векселів, вексель та всі написи на ньому мають складатися державною мовою;
0 сума, що підлягає утриманню на користь банку як дисконт (процентний дохід), має розраховуватися за ставкою не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку;
0 строк платежу за векселем, що надається під забезпечення кредиту рефінансування строком до 14 днів, не повинен перевищувати 365 днів од дати складання векселя;
0 строк платежу за векселем, що надається під забезпечення кредиту рефінансування строком до 365 днів, не повинен перевищувати 430 днів од дати складання векселя;
0 вексель повинен мати не менше двох індосаментів, один із яких -бланковий індосамент банку, який урахував вексель;
0 вексель повинен мати визначений строк платежу;
0 клієнт банку, від якого очікується платіж за векселем (векселе-держатель за операціями врахування, векселедавець або акцептант за операціями безоборотного врахування або інші зобов'язані особи за векселем), обслуговується в цьому самому банку не менше одного року;
0 вексель мусить бути оригіналом, що виданий в одному примірнику, і не повинен мати будь-яких застережних написів;
0 переказний вексель мусить бути акцептованим.
За умови отримання під забезпечення кредиту врахованих банком векселів відповідне територіальне управління НБУ в межах узгодженої суми складає реєстр векселів, який повинен містити таку інформацію:
дату і місце складання векселя;
номер бланка векселя;
найменування векселедавця, його місцезнаходження;
місце платежу;
строк платежу;
кількість днів од дня складання зазначеного реєстру до часу платежу за векселем;
номінальну суму векселя;
дисконт, утриманий банком;
назву й місцезнаходження індосантів, авалістів векселя, а та кож акцептантів (для переказних векселів).
106
Векселі в реєстрах зазвичай розміщуються в порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Реєстр складається, як правило, у двох примірниках - по одному кожній зі сторін договору.
Кредит рефінансування під забезпечення подвійних складських свідоцтв може надаватися банку лише за умови, якщо банк надав кредит позичальникові під забезпечення подвійного складського свідоцтва, виданого зерновим складом як підтвердження прийняття зерна на зберігання та не більше ніж на строк зберігання зерна.
Кредит рефінансування під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю може надаватися банку лише за умови, що банк надав кредит позичальникові під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, які оформлені відповідно до законодавства України.
Облік усіх видів забезпечення здійснюється відповідним територіальним управлінням НБУ одночасно з укладенням договору застави. Векселі суб'єктів господарської діяльності, подвійні складські свідоцтва, що надаються під забезпечення, мають зберігатися в грошовому сховищі територіального управління, про що зазначається в договорі застави.
Кредит рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик може надаватися банкові, якщо:
облігації підприємств, облігації місцевих позик випущені або переведені в бездокументарну форму та вільно обертаються на фон довому ринку або облігації з додатковим забезпеченням і їх випуск та обіг обслуговуються відкритим акціонерним товариством «Міжрегіо нальний фондовий союз» або іншим уповноваженим суб'єктом фон дового ринку;
облігації підприємств, облігації місцевих позик обліковуються на балансі банку не менше ніж один місяць і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.
Підтвердженням права власності на облігації підприємств, облігації місцевих позик має бути оформлена відповідно до законодавства України виписка з рахунків у цінних паперах, яка подається до Національного банку.
Національний банк здійснює рефінансування банків:
*♦♦ під забезпечення державних цінних паперів у розмірі до 100 процентів від балансової вартості державних цінних паперів з урахуванням процентів за користування кредитом і пені;
*** під забезпечення векселів, подвійних складських свідоцтв строком до 14 днів у розмірі до 80% від балансової вартості врахованих векселів або подвійних складських свідоцтв, строком до 365 днів -у розмірі до 70% з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків;
107
під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідні стю строком до 14 днів у розмірі до 30% від суми кредиту, наданого банком позичальникові, строком до 365 днів у розмірі до 20% з ура хуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків;
під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих по зик строком до 14 днів у розмірі до 70% від їхньої балансової вартос ті, строком до 365 днів - у розмірі до 60% з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків.
Банки мають здійснити оцінку майна, яке надається під забезпечення кредиту рефінансування, відповідно до законодавства України. Територіальні управління НБУ мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості й корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у відповідність наданих цінних паперів до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку.
