18. Джерела, основні риси і зміст права на Україні в литовсько-польський період (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)

Головні джерела права: звичаєве право, Руська правда, великокнязівське законодавство, Судебник Казимира ІV 1468р., статути, магдебурзьке право.

Спочатку найбільш важливе місце займала Руська правда. ЇЇ норми були покладені в основу інших джерел права.

Певна частина громадських відносин регулювалась нормами звичаєвого права, які складались історично в процесі суспільного життя. Норми звичаєвого права були настільки авторитетні, що не могло бути і мови про їх ліквідацію. Відповідно до статутів і магдебурзького права вони були обов”язковими для застосування судами. Особливе значення мало формування звичаєвого права в житті тих укр-ців, які тікали від гнабителів і називали себе козаками. До джерел слід віднести також канонічне право (православне і католицьке). Правовими джерелами православної церкви були кормчі книги . З часом важливими стають міжнародні договори, різноманітні княщівськ грамоти, привілеї великих князів, королів польських та постанови польсько-литовських сеймів. Насамперед це договори Лит.-Рус. держави з Прусським і Лівонським орденами, з Новгородською та Псковською республіками, з Московським князівством. Привілеї та грамоти — найважливіші пам”ятки лит.-рус. права. Це були нормативні акти, що виходили з державної канцелярії за підписом або печатками великого князя, радних панів і писаря. Важливий етап у розвитку законодавства — привілей Казимира 1447р., де було детально викладено права магнатів і шляхти, деякі принципи крим., цив., конст. права.

Поряд з земськими з 15 ст. видаються привілеї окремим воєводствам і повітам. Отримують назву обласні привілеї. Передбачали автономію укр. земель, що входили до складу Лит. князівства. Забезпечували “добровільні християнські права”, що базувались на староруському праві, тобто розвивали і конкретизували головні положення Руської правди. Велике значення мали збірники законодавства. Як, наприклад, Судебник Казимира IV 1468р. Автономний характер земель, які отримали обласні привілеї, чітко виявлявся в законодавчому закріпленні норм місцевого звичаєвого права.

До міських привілеїв належали грамоти, видані в 14-16ст. Вони виводили міста з ведення органів місцевої територіальної адміністрації і засновували особливі міські органи за зразком німецьких міст, за магдебурзьким правом. Усі найважливіші законодавчі акти приймав Великий князь спільно з пани-радою і сеймом.

Статут 1529р. - в основу покладені норми, напрацьовані адміністративною та судовою практикою на базі звичаєвого права України, Литви, Білорусії. Складався з 13 розділів, 282 статтей. В перших трьох розділах були зібрані, в основному, норми конституційного права та принципіальні положення інших галузей, в четвертому та п”ятому — шлюбно-сімейне та спадкове, в шостому — процесуальне, в сьомому — кримінальне, у восьмому — земельне, в дев”ятому — лісне та мисливське, в десятому — цивільне, в 11, 12, 13 — кримінальне і процесуальне. Юридично були закріплені основи суспільного та державного ладу, правове становище населення, порядок утворення, склад і повноваження деяких органів держ. управління.

Статут 1566р. - правова система незалежної держави, зв”язаної з Польщею тільки спільним правителем. Закріплював соціально-економічні та політичні зміни, що відбулись у Великому князівстві Литовському з 1530 до 1565р. Складався з 14 розділів, 367 артикулів. Більш досконала систематизація правового матеріалу. Розділ 1,2,3 регулюють норми держ. права. Розділ 4 — судоустрій. Розділи 5-10 — приватне право. Розділ 11-14 — кримінальне і процесуальне право. Називають ще Волинським.

Статут 1588р. - 28 січня 1588р. зазночалось, що метою правової держави є охорона прав і свобод громадян. Два з половиною століття являв собою взірець для законодавців і задовольняв судову практику. 14 розділів, 488 статей. До першого розділу увійшли норми, які можна поділити н дві групи: норми, що стосуються основних положень, і норми, які визначають покарання за держ. злочини. Другий розділ регулюють виконання військового обов”язку шляхтою. Третій — норми держ. права. В ін. розділах — норми цив., кримінал., процесуал. права. Основою правової системи даного періоду був поділ права на публічне і приватне. Конституційне право. Всі три статути містять норми конст. права. Найкраще в Статуті 1529р. Визначені права і обов”язки громадян, їхнє відношення до уряду, повноваження уряду. В І Статуті яскраво відображені ідеї правової держави, не визначені відносиниміж Церквою і державою, немає поняття образи релігії чи Церкви. ІІ Статут радикально реформував систему органів влади й управління. В ІІІ Статуті жителі міст позбавлялися громадянських та політичних прав. Значно звузились функції уряду.

Цивільне право. Детальній регламентації підлягає інститут приватної власності. Власниками землі могли бути лише “вільні люди шляхетського стану”. Землі шляхти поділялись на родові та вислуги. Родові переходили у спадщину тільки за законом. вислуги — землі, які з часом прирівнювались до д ін. видів земельної власності, і їх власники отримували право вільного розпорядження ними. Статути передбачали недоторканість права власності. Значний розвиток отримало зобов”язальне право — регламентувались права і обов”язки за договором купівлі-продажу, обміну, застави, покладу, найму майна тощо.

Спадкове право. Спадкування за законом, за заповітом. За законом спочатку спадкували діти, потім онуки і правнуки. За відсутності таких спадкове право переходило до бокових родичів (братів, сестер...). Міщани міст не мали права на самоврядування, могли передавати за заповітом тільки одну третину майна, дві третини переходило до дітей, а при відсутності їх дітей — у власність власника міста.Шлюбні та сімейні відносини регулювались нормами, яеі складалися ще в Київській Русі і були перенесені в Статути. Шлюбний вік: жінки — 15р., чол. - 18.згодом ІІІ Статут знову зменшив шлюбний вік до 13р.

Кримінальне право. Змінилось поняття злочину — шкода чи злочинність, заподіяна власнику чи громаді. Суб”єкт злочину — вільна чи напіввільна людина, яка за ІІ Статутом досягла 14р., за ІІІ Статутом — 16р.Необхідна оборона чи крайня необхідність звільняли від покарання. З суб”єктивної сторони: навмисні і ненавмисні. Існували закінчені і незакінчені, вчинені особисто і при співучасті. Норми крим.-правового характеру передбачали складну систему злочинів, яка поділялась на 6 головних видів: 1)злочини проти релігії — богохульство, підбурювання до переходу в нехристиянську віру... 2)політичні злочини — втеча до ворога, бунт... 3)державні — поділялись на злочини по службі і проти порядку управління(хабарництво, підробка документів), 4)проти особи — вбивство, образа... 5)майнові — крадіжка, підпал.... 6)проти моралі і сім”ї — двожонство, згвалтування... Мета покарання — залякування. Найтяжче покарання — смертна кара.