17. Державний лад на українських землях в литовсько-польську добу (друга половина 14 — перша половина 17 ст.)

Приєднання укр. та білорус. Земель до Литви суттєво вплинуло на структуру її держ. влади, яка в багатьох відношеннях копіювала систему держ. органів Київ. Русі.

На чолі Литовсько-Рус. держ. стояв Великий князь. Він був монархом, але владу передавав на змішаних підставах спадкування: обирали одного з його синів. В його руках була вища законодавча, виконавча і судова влада, він очолював збройні сили, проголошував війну та мир, призначав і звільняв держ. урядовців, підтримував дипломатичні зносини з ін. Держ. Значне місце в структурі держ. влади мали удільні князі. Нащадки князів Київ. Русі, а пізніше Гедиміновичі були верховними правителями своїх земель. З прийняттям привілеїв 1434р. Князі в своїх землях стають підданими Великого князя і втрачають свої держ. права.

Важливим органом були рада при князі, яка називалась “пани-рада”. Спочатку до неї входили тільки васали князя. Після Кревської унії в склад ради ввійшли католицькі єпископи, пізніше і вищі посадові особи центрального управління: канцлер, підканцлер, гетьман, маршалки...

спочатку пани — рада була консультативним органом, як колись рада при київському князі, з часом її роль посилюється, і в 1492р. Видається привілей, яким дещо обмежується влада Великого князя. Так, він не міг без пани — ради призначати послів у іноземні держави, вищих урядовців на укр. землі, приймати і скасовувати закони. Найважливіші питання внутр. І зовн. політики він також повинен був вирішувати з пани — радою.

Вступ до пани — ради був відкритий лише для католиків, хоч траплялись винятки. Наприклад, князь Острозький, який був православним, перебував у членах цього органу. В 16 ст. в пани — раду входило до 80 урядників. Велика кількість членів пани-ради робила її громіздким та негнучким органом влади. Раду було важко скликати. Зокрема, з цієї причини Великий князь скликав Таємну раду з 8-10 ближніх осіб.

Прототипом феодальних з”їздів Київської Русі був Великий вальний сейм, який репрезентував панів та шляхту всієї держави. Вперше він зібрався в 1507р. У зв”язку з наміром Великого князя одержати кошти у панів та шляхти на війну з Московським князівством. З часом Великі вальні сейми стали збиратися для розгляду ін. Важливих держ. справ. Сейми породили привілеї шляхти, що звільняли цей стан від обов”язків платити податки. І Статут 1529р. Вже визнав вальний сейм як держ. установу. Центральна адміністрація складалась з урядовців Великого князя. Першою особою був маршалок земський, який у відсутності Великого князя головував на зборах пани-ради. Його заступником був маршалок двірський. Державною канцелярією відав канцлер, а його заступником був підканцлер. Фінансами завідував земський підскарбій та його заступник — двірський підскарбій. Військом командували гетьман земський та гетьман двірський.

Місцева адміністрація з”явилася після ліквідації удільних князів, яких замінили у великих волостях намісники — старости. У великих містах були не старости, а воєводи. В менші міста були призначені державці. Воєводства ділились на староства, або повіти. Територія повітів не була однаковою: менші повіти були в Литві, більші — в Україні.

Староста був не лише урядовцем, який виконував держ. функції, але й управителем великокнязівських господарств, які знаходились на території староств. Старости збирали податки, мали право суду, відповідали за оборону своєї території. Помічниками старост були возні, які виконували судові рішення, здійснювали привід в суд. У кожному повіті були хорунжі та городничі, які здійснювали нагляд за становищем великокнязівських господарств, шляхами...