70. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України та Північної Буковини і рішення Верхвоних Рад срср і урср про включення цих земель до складу України.

28 жовтня 1944 року Радянська армія звільнила від фашистських окупантів Закарпатську Україну. На звільненій території розгорнувся масовий рух за вихід Закарпатської України з Чехословацької Республіки і приєднання до УРСР. 26 листопада 1944 ро¬ку в Мукачевому відбувся 1-й з’їзд народних комітетів Закарпатської України, який прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з’їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 року сформувала свій уряд у складі Президії Народної Ради та її уповноважених з таких питань: внутрішніх справ і державної безпеки; комунального господарства; фінансів; землеробства; промисловості та торгівлі; юстиції; освіти; комунікації; охорони народного здоров’я; соціальної опіки.Місцевими органами державної влади відповідно до адмініст¬ративно-територіального поділу були окружні, міські та сільські народні комітети.29 червня 1945 року був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною про входження Закарпатської України у СРСР, ратифікований Тимчасовими Національними зборами Чехословаччини і Президією Верховної Ради СРСР. На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року в складі України створювалася Закарпатська область з поділом на 13 ок¬ругів, а 24 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради Ук¬раїни на територію новоствореної області поширилася чинність законодавства України.

( Додатково : У листопаді 1944 р. І з'їзд Народних комітетів Закарпатської України ухвалив рішення про вихід Закарпаття із складу Чехо-Словаччини і возз'єднання його з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. у Москві було укладено радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну, в якому визнавалося, що на основі дружньої угоди обох сторін Закарпатська Україна возз'єднується з УРСР. Возз'єднання Закарпатської України з УРСР завершило історичний процес збирання всіх українських земель у межах однієї держави.)

71. Напад фашистської Німеччини на срср.Німецький окупаційний режим.Спроби відновлення української держави з боку оун.

22 черня 1941 р. фашиська Нім. порушила пакт про ненапад і віроломно напала на рад. союз. Здійсн. план «Барабароса» фаш. Нім. розпочала військ. дії на всьому рад. фронті. Розпочався новий етап війни небаченої жорстокості і маштабу. В силу ряду об’єктивних і суб. дій обумовлено важкі наслідки на поч. війни. Ударні сили і угрупування армій Пн., Центру, Пд. розпочали війск. дії: Пн. – Ленінград, Центр – Москва. Особлива увага приділялась групі армій Пд. – захопення Укр., а також Кавказу. Було направлено 57 дивізій, 19 корпусів. Захопили військ-пром. потенціал.

Згідно з планом «Ост» фаш. мали плани протягом 10 р. висилити 10 тис. людбей з Укр. і заселити німців. Укр. мала стати аграрною колонією.

Вперші дні війни не дивляись на Сталінські прорахунки, перемога була в руках рад. союзу. Оборона Києва – 72 дні, Одеси – 83, Севаст. – 250.

Війська Червоної армії відступали на Сх.Війна поставила перед рад. д. і сусп. нові завдання. Необх. відстояти честь, свободу, незалежність своєї д., звільнити захопленні терит., лікідуватинаслідки фаш. Поневолення.

Не дивлячись на початковий щоковий стан Сталіна і деяку запізнілість прийняття рішень було проведено низку мобілізаційних наслідків: 1)переведення госп. на воєння рейки; 2)зміцнити військ. сили; 3) організувати евакуацію підприємств; 4)організувати підпільний рух і боротьбу в фаш. корпусі. Ці заходи викладені в Постанові ЦКВКП(б) і Раднаркому СРСР, Партійним і рад. органом прифронтових обл. від 29 черв. 1941 р. і в промові Молотова викладені деякі заходи. Промова була дуже ефективною.

Деякі райони Хмельн. уже 5 липня були загарбані фашистами.

Президія ВР і Раднарком УРСР та ЦК Компартії Укр. 6 липня 1941 р.звернулись до укр. народу.

Після окупації Укр. її терит. була розбита на декілька терит. одиниць. Найбільша з них назив. «Рейхкомісаріат Укр.» і охоплювала Волинь, Полісся, Правобер., частину Полтавщини і Запоріж. Рейхкоміс. под. на 6 генеральних округів:Волинь-Поділля, Дніпроп., Житомир, Київ, Крим і Миколаїв, які в свою чергу под. на округи і райони. Рейхком. очолювала цив. нім. окупаційна адміністр., якою керував Е.Кох. Столицею було м. Рівне. Для охорони гром. порядку була ств. поліція.

Для забезпеч. жорсткого контролю за насел. вся терит. Укр. под. на три зони. Перша евакуаційна. яка відносилась до прифронтового району. В другій населення міст і сіл могло вільно пересуватися тільки в день. У третій існував спеціальний окупаційний режим з комендантською годиною. На всій окупац. терит.була введена сувора система реєстрації населення. Вводилась обов*язкова примусова праця. Жорстокість політики нацистів в Укр. не знала меж.

Ще до поч.війни один з лідерів ОУН – С.Бандера – став автором здобуття незалежності Укр. щляхом викорисання для цього умов війни. Спираючись на підтримку ідеолога нац. партії Розенберга , Бандері вдалося отримати згоду гітлер. командування про ств. у складі нім. військ укр. збройного з*єднання «Легіон укр. націоналістів», який мав 2 підроздли – Нахтігаль і Роланд. Німці планували використати їх у диверсійних цілях. Гітлер. командування не мало єдиної думки про майбутнє Укр. Часчтина нац. керівників передбачала ств. самостійної укр. д. під протекторатом Нім. з метою використ. укр. в боротьбі з більшовиками.

30 червня 1941 р. у Львові без узгодження з німцями ОУН-Б проголосила відновлення Укр. самостійної д. Було ств. уряд – Укр. держ правління, який очолив Ярослав Стецько. Вищим органом д.стала Укр. нац. рада на чолі з Левицьким. Нім. командування прореагувало на цей факт вороже. Бандера і Стецько були викликані до Берліна і примушенні скасувати рішення про утв. Укр.д. У жовтні ОУН-М намагалися відновити д-сть Укр. нац. ради у Києві. Але гітлерівці жорстоко розправилися з ініціаторами цієї акції. Отож, ця відчайдушна спроба відродження укр. державності знову показала пагубність орієнтації на підтримку визвольної боротьби зовн. силами.