4.Етапи препарування каріозної порожнини.

Пам’ятаючи про вже названі принципи , лікар приступає до етапів препарування:

а)розкриття каріозної порожнини

б)розширення каріозної порожнини

в)некректомії(висікання нежиттєздатних тканин).

г)формування каріозної порожної

д) обробки країв каріозної порожнини.

Неважко помітити, що перші три етапи препарування є втіленням принципу

біологічної доцільності, а четвертий і п’ятий етапи - технічної раціональності.

Розкриття каріозної порожнини полягає в тому, щоб розширити вхідний отвір, ліквідовуючи нависаючи краї емалі, що супроводжується збільшенням отвору .

Для цього використовують кулясті та фігурні бори, ліпше алмазні. Розмір бора повинен бути меншим або дорівнювати розміру вхідного отвору.

Розширення каріозної порожнини здійснюється з метою зручного доступу для огляду й препарування. При цьому частково знімається і некротизований дентин, отже , здійснюється нефректомія. При розширенні каріозної порожнини вирівнюються краї, висікаються ураженні фігури, заокруглюються гострі кути. Розширюють порожнину фігурними і прямо усіченими борами середнього і великого розмірів. Можна використовувати невеликі алмазні головки.

Некректомія – це кінцеве вилучення із каріозної порожнини всіх уражених тканин емалі та дентину. Цю операцію починають гострим екскаватором , закінчують кулястим , фісурним або конусоподібним борами. Два останніх бори при глибокому карієсі використовувати не слід,бо ними легко відкрити ріг пульпи.

Ознаки того,що некректомія проведена достатньо, такі:

1. Змінюється відчуття щільності тканин (змінюється звук дзижчання бору)

2. Ошурки здорового дентину менші,ніж некротизованого

3. Колір ошурку здорового дентину світло-жовтий, а ураженого – темніший

4. Зміна больової реакції.

Формування каріозної порожнини має на меті створити сприятливі умови для надійної фіксації і тривалого збереження постійної пломби.

При поверхневому і середньому карієсі найбільш раціональною є ящикоподібна порожнина із прямовисними стінками ,гострими кутами, плоским дном. Форма порожнини може бути у вигляді трикутника, прямокутника,хрестоподібна та інша.

Під час формування дна при глибокому карієсі необхідно враховувати близькість рогів пульпи, тому дно формується валикоподібним(валик – над рогом пульпи). Формування порожнини проводиться зворотно усіченими і кулястими борами. Для створення насічок,борідок, заглиблень використовують колесоподібні бори.

Матеріал	Вимоги до порожнини
Цемент склоіономерний	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Цемент силікатний	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Амальгама	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Хімічного твердіння	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Фотополімери	Більш складна конфігурація порожнини, внутрішні кути і контури

Вид карієсу	Вимоги до порожнини
Хронічний поверхневий	Дві порожнини на жувальній поверхні
Гострий поверхневий	Дві порожнини об’єднують в одну
Глибокий	Дно має конфігурацію пульпи і її рогів

Обробка країв каріозної порожнини - це заключний етап препарування,від якого залежить тривалість збереження пломби. Його ще називають так: згладження країв емалі, фінірування країв емалі, створення фальцу, створення скосу під кутом 45.

Отже, по краях порожнини створюють скос емалі під кутом 45 або закруглюють його(залежно від виду пломбу вального матеріалу.)Утворений фальц , ніби головка цвяху, оберігає пломбу від осьового зміщення під дією жувального тиску. Крім того, площа зчеплення пломби з емаллю значно збільшується завдяки фальцу. Якщо ж не зробити цього етапу препарування , пучки емалевих призм , що мають радіальний напрям і були розсічені бором при препаруванні та частково видалені, утворюють зазубрини, щілини, тому згодом руйнуються. Між пломбою та емаллю з’являються мікротріщіни,, куди проникають мікроорганізми,спричиняють розвиток вторинного карієсу та випадіння пломби. Рекомендації щодо створення скосу при пломбуванні амальгамою відрізняються у різних авторів. М.І. Грошик, Е.А.Магід, Н.А.Мухін, І.К.Луцкая, А.С.Аргюшкевіч (2000) при пломбуванні порожнини амальгамою рекомендують робити скіс на всю глибину емалі під кутом 45 °. Е.Хельвіг і співавт, Л.Баум і співавт. (2005), Е.В.Боровський (2005) скіс емалі робити не рекомендують. Тактика щодо створення скосу в даному випадку залежить від того, яка амальгама буде застосовуватися для пломбування. Якщо використовуються амальгами I покоління (з низьким вмістом срібла), скіс емалі робиться. Це пояснюється тим, що такі амальгами мають високий коефіцієнт пластичної деформації («повзучість») і, отже, підвищений ризик маргінального облому. У цьому випадку корекцію пломби справити набагато простіше, якщо скіс був зроблений. При використанні амальгам II (з високим вмістом міді) і III (містять атомарну мідь) поколінь скіс емалі не робиться. Це пов'язано з тим, що такі амальгами мають більш високу міцність, меншу «повзучість», ризик крайового відламу у них знижений (Суржанський С.К. і співавт., 2004).

При пломбуванні каріозної порожнини литими металевими вкладками (матеріалами, більш міцними, ніж емаль) робиться скіс на половину товщини емалі під кутом в 45 °. При пломбуванні каріозних порожнин цементами - матеріалами, значно менш міцними, ніж емаль, скіс не робиться, так як тонкий шар пломбувального матеріалу швидко руйнується під дією жувального тиску.

Обробку країв здійснюють за допомогою карборундових головок циліндричної або конічної форми належної величини, я також за допомогою алмазних головок.

У відпрепарованій порожнині розрізняють наступні елементи: