Контрольні питання

1. До яких підприємств згідно з Законом про банкрутство, застосовують спеціальну процедуру розгляду справ?

2. Дайте поняття про градоутворювальні підприємства.

3. Дайте поняття про особливо небезпечні підприємства.

4. Схарактеризуйте особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств.

5. Назвіть особливості банкрутства страховиків.

6. Назвіть особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів.

7. Назвіть особливості банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.

8. Назвіть особливості банкрутства відсутнього боржника.

Тема 12 Правове регулювання банкрутства громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності

12.1 Підстави для банкрутства підприємця

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржниками у справах про банкрутство можуть бути також і фізичні особи – підприємці.

Провадження у справах про банкрутство громадян-підприємців як окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI Закону України від 14.05.92 р № 2343 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зі змінами та доповненнями.) Тобто, крім загальних положень Закону № 2343, мають ураховуватися спеціальні правила розділу VI, що мають пріоритет над загальними.

Саме визначення банкрутства свідчить, що статусу банкрута можна «набути» тільки внаслідок винесення відповідної постанови господарським судом, у цьому випадку господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Особа визнається банкрутом лише тоді, коли не вдається в інший спосіб розрахуватися з боргами. Як такі способи для фізичної особи – підприємця передбачено можливість розстрочення боргів шляхом мирової угоди або складений план погашення боргів.

Є ще один важливий момент, який стосується саме фізичних осіб – підприємців і погашення боргів. Річ у тому, що після ліквідації, втрати підприємницького статусу не всі непогашені борги підприємця щезають (деякі борги залишаються). Також, якщо підприємець банкрутує вже не вперше, у деяких випадках борги, на які не вистачило коштів від розпродажу підприємницького майна, продовжують існувати.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону про банкрутство право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник (той, хто винен) або кредитор (той, кому винні).

Ініціатором банкрутства може виявитися сам боржник-підприємець.

У цьому випадку потрібна наявність хоча б однієї з підстав, передбачених частиною 5 статті 7 Закону про банкрутство:

– задоволення вимог одного чи декількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

– при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства виявлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Якщо такі підстави є, звернутися із заявою до суду боржник зобов’язаний (не може, а саме зобов’язаний) у місячний строк.

У пункті 4.6 Рекомендацій ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»» від 04.06.2004 р. № 04-5/1193.) зазначено, що ініціація боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником і його кредиторами спору про наявність і несплату (реальну або потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не потрібні докази щодо його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Ще один важливий момент. Якщо заяву подає боржник-підприємець, то він повинен мати достатньо майна, щоб покрити судові витрати (державне мито, витрати на забезпечення судового процесу тощо).

У заяві зазначається: сума вимог кредиторів щодо грошових зобов’язань у розмірі, що не оспорюється боржником; розмір заборгованості щодо страхових внесків до Пенсійного фонду, щодо податків і зборів (обов’язкових платежів); найменування банків, які здійснюють розрахунково-касове та кредитне обслуговування боржника, та інші відомості. До заяви можуть додаватися документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.

Ініціювати банкрутство також можуть і кредитори.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство необхідно, щоб безспірні вимоги кредитора (кредиторів) щодо боржника сукупно становили не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не було задоволено боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути додано план погашення його боргів, копії якого надсилаються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для призупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

План погашення боргів має включати:

– строк його виконання;

– розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику – громадянину-підприємцю та членам його сім’ї на споживання;

– розмір суми, яка щомісяця спрямовуватиметься на погашення вимог кредиторів.

Господарський суд має право за мотивованим клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити або зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісяця залишається боржнику та членам його сім'ї на споживання.

Можливо, що кредитори підприємця-боржника не погодяться з таким планом і висунуть свої пропозиції.

Якщо внаслідок виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволено в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

Безспірні вимоги кредиторів – це вимоги кредиторів, визнані боржником, а також інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами або розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства провадиться списання коштів з рахунків боржника.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов’язані із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов’язані із зобов’язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, який подає заяву про порушення справи про банкрутство, зобов’язаний направити боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

У цілому кредиторами у справі про банкрутство можуть бути юридичні або фізичні особи, у тому числі органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (митні, Пенсійного та інших соціальних фондів) (категорії кредиторів наведено у статті 1 Закону про банкрутство).

Загальними положеннями Закону про банкрутство допускається, що кредитори можуть об’єднати свої вимоги щодо боржника та звернутися до суду з однією заявою. Тоді при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.