Логічне кільце

У топології логічне кільце (рис. 4.8) кадри даних передаються по фізичному кільцю доти, поки не пройдуть через усе середовище передання даних. Топологія логічне кільце базується на топології фізичне кільце із підключенням типу зірка. Кожна станція підключена до фізичного кільця, одержує дані від попередньої станції і повторює цей же сигнал для наступної станції. Таким чином, дані, повторюючись, випливають від однієї станції до іншої доти, поки не досягнуть станції, який вони були адресовані. Станція, що одержує, копіює дані із середовища передання і додає до кадру атрибут, що вказує на успішне одержання даних. Далі кадр із установленим атрибутом доставки продовжує подорож кільцем доти, поки не досягне станції, що відправила ці дані. Станція, проаналізувавши атрибут доставки і переконавши в успішності передання даних, видаляє свій кадр із мережі. рисунок демонструє процес передання даних у вигляді логічного кільця у мережі, що базується на топології фізичне кільце з підключенням типу зірка.

Рисунок 4.8 – Топологія логічне кільце

Метод контролю доступу до середовища передання у таких мережах завжди базується на технології маркерів доступу. Однак послідовність одержання права на передання даних (шлях проходження маркера), не завжди може відповідати реальної послідовності підключення станцій до фізичного кільця. IBM's Token-Ring являє приклад мережі, що використовує топологію логічного кільця, що базується на фізичному кільці з підключенням типу зірка.

Логічна зірка (комутація)

У топології логічна зірка (рис. 4.9) використовується метод комутації, що забезпечує обмеження поширення сигналу у середовищі передання у межах деякої її частини. Механізм такого обмеження є основним у топології логічна зірка.

У чистому виді комутація надає виділену лінію передання даних кожної станції. Коли одна станція передає сигнал іншій станції, підключеної до того ж самому комутатору, то комутатор передає сигнал тільки середовищу передання даних, що з'єднує ці дві станції. На рис. 4.9 показано спосіб передання даних між двома станціями, підключеними до одного комутатора. При такому підході можливе одночасне передання даних між декількома парами машин, тому що дані, що передаються між будь-якими двома станціями, залишаються невидимими для інших пар станцій.

Рисунок 4.9 – Комунікація

Більшість технологій комутації створюються на базі існуючих мережних стандартів, підвищуючи їх функціональність. Наприклад, розглянутий раніше стандарт мережі 10Base-T (метод контролю CSMA/CD), дозволяє застосовувати комутацію.

Деякі комутатори розробляються для підтримки можливостей одночасного використання декількох мережних стандартів. Наприклад, один комутатор може мати порти для підключення станцій як за стандартом 10Base-T Ethernet, так і FDDI (Fiber Distributed Data Interface).

Комутатори мають убудовану логіку, що дозволяє їм інтелектуально керувати процесом передання даних між машинами. Внутрішній логіці комутаторів властива швидкісна дія, тому що вони повинні забезпечувати можливість одночасного передання даних із максимальною швидкістю між кожною парою портів. Таким чином, використання комутаторів дозволяє істотно збільшити продуктивність мережі.

Комутація ілюструє те, що логічна топологія визначається не тільки методом контролю доступу до середовища передання, але і безліччю інших аспектів схем електронних з'єднань (комутатор є досить складним і дорогим електронним пристроєм). Комбінуючи нові технології комутації з існуючими логічними схемами з'єднання, інженери одержують можливість створення нових логічних топологій.

Кілька комутаторів можуть бути з'єднані між собою з використанням однієї чи декількох фізичних топологій. Комутатори можуть бути використані не тільки для з'єднання індивідуальних станцій, але і цілих груп станцій. Такі групи називаються сегменті мережі. Таким чином, через багато причин комутація може значно підвищити продуктивність мережі.