2. Управління підрозділами при ліквідації аварій з небезпечними вантажами

До НВ відносяться речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інші матеріальні збитки, а також шкоду довкіллю, загибелі, травмування, отруєння людей, які за міжнародними стандартами або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесені до відповідного класу небезпечної речовини.

До небезпечних зараховуються вантажі відповідно до класифікаційних показників і критеріїв, передбачених Міжнародними нормативами, нормами ООН та ГОСТ 19433-88 “Грузы опасные. Классификация. Знаки опасности”.

Основні, а в необхідних випадках, додаткові види і ступені небезпеки вантажів, а також групи сумісності вибухових матеріалів визначаються відповідно до класифікації по ГОСТ 19433:

клас 1 - вибухові матеріали;

клас 2 - гази стиснуті, зріджені і розчинені під тиском;

клас 3 - легкоспалахуючі рідини;

клас 4 - легкоспалахуючі тверді речовини; самоспалахуючі речовини; речовини, що виділяють гази, які можуть самоспалахувати при взаємодії з водою;

клас 5 - речовини, що окислюються, і органічні пероксиди;

клас 6 - отруйні речовини і інфекційні речовини;

клас 7 - радіоактивні матеріали;

клас 8 - їдкі і (або) корозійні речовини;

клас 9 - інші небезпечні речовини.

Для забезпечення цивільного захисту та техногенної безпеки в місцях зберігання, перевантаження, а також на транспортних засобах (ТЗ) під перевезення НВ підприємствами, установами та організаціями розробляються організаційно-технічні заходи, які передбачають:

• забезпечення безпеки людей;

• запобігання аваріям та НС техногенного характеру, які можуть виникати під час порушення технологічного процесу або під дією небезпечних природних явищ;

• обмеження розповсюдження наслідків аварій та НС при їх виникненні;

• ліквідацію аварій та НС.

Організаційно-технічні заходи з питань цивільного захисту техногенної безпеки визначаються органами управління функціональних підсистем ЄС ЦЗ відповідних рівнів та передбачають порядок пакування, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, дії по тривозі відповідно до Планів дій, відкоригованих з урахуванням властивостей НВ і умов майбутнього рейсу:

• на залізничному транспорті - керівниками підприємств та структурних підрозділів залізничного транспорту України;

• на автомобільному транспорті - керівниками підприємств та організацій, які мають відповідні дозвільні документи на здійснення перевезень НВ;

• на суднах - наказами капітана, розкладом по тривозі і оперативними планами боротьби з НС, відкоригованими з урахуванням властивостей конкретних НВ і умов майбутнього рейсу;

• на повітряному транспорті - керівниками підприємств та структурних підрозділів повітряного транспорту України;

• на виробничих перевантажувальних комплексах - керівниками виробничих перевантажувальних комплексів і відділів технології портів, залізничних станцій аеродромів тощо;

• митних пунктах (постах) - керівниками митних пунктів (постів).

Відповідальність за розробку організаційно-технічних заходів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки покладається на власників (керівників підприємств, установ та організацій) транспортних засобів.

Аварії з небезпечними вантажами

Під час слідування пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ до місця пожежі оперативна інформація про пожежу надходить до них з пункту зв’язку частини (далі - ПЗЧ) або з оперативно-диспетчерської служби оперативно-координаційного центру (далі – ОДС ОКЦ). Диспетчером ПЗЧ (ОДС ОКЦ) у повідомлювана про НС з'ясовуються такі відомості:

• вид вантажу (речовин і матеріалів) у цистернах (вагонах), що горять, і сусідніх з ними, їх кількість;

• які заходи було вжито для розчеплення і евакуювання сусідніх вагонів, цистерн;

• які заходи було вжито для знеструмлення ділянки контактної мережі;

• шляхи і умови проїзду пожежних автомобілів;

• наявність поблизу місця аварії вододжерел;

• наявність витоків ЛЗР (ГР) або отруйних речовин;

• наявність небезпечних вантажів у зоні пожежі;

• чи вжито заходів з виклику до місця пожежі пожежних потягів, пожежних суден, тощо.

З’ясовану інформацію диспетчер ПЗЧ (ОДС ОКЦ) передає підрозділам, що прямують до місця виклику, і в ОКС.

На підставі оперативної інформації КГП визначає необхідність:

• залучення до гасіння додаткових сил і засобів;

• залучення інших служб міста;

• залучення спеціальних та допоміжних пожежних автомобілів;

• направлення до місця розливу ЛЗР (ГР) автомобілів з сипкими матеріалами;

• знеструмлення контактної мережі на ділянці аварії;

• застосування засобів індивідуального захисту для особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ, їх кількість тощо.

По прибутті на пожежу КГП повинен:

• у першу чергу виконати розвідку вододжерел з обох боків від місця аварії для подавання води шляхом перекачування або шляхом підвезення, а також за необхідності вимагати у відповідних служб знеструмлення електромережі і зняття залишкової напруги з контактних проводів;

• організувати взаємодію з іншими службами, постійний зв’язок з керівниками підприємств, яким належать ці небезпечні вантажі, залучаючи їх для з'ясування обстановки і консультації;

• встановити місцезнаходження та вид речовин і матеріалів, що містяться у цистернах (вагонах), що горять, і сусідніх з ними, за аварійними картками визначити пожежну небезпеку вантажів і необхідні вогнегасні речовини;

• організувати розчеплення, захист та відведення сусідніх з тими, що горять, цистерн (вагонів), а також організувати виведення цистерн (вагонів), що горять, на спеціальний майданчик або у безпечне місце із зручними під'їздами для пожежних автомобілів;

• у разі розтікання ЛЗР або ГР, що горять, організувати обвалування дільниць чи лотків для стікання цих рідин у безпечне місце;

• визначити шляхи й способи прокладання рукавних ліній з урахуванням руху чи маневрування потягів чи іншого транспорту, здійснюючи прокладання рукавних ліній під рейками, через підземні та надземні переходи, вздовж колій;

• враховувати рекомендації адміністрації та інженерно-технічного персоналу транспортного засобу, що перевозить небезпечний вантаж, щодо безпечного виконання робіт, спрямованих на гасіння пожежі.

Для забезпечення гасіння пожежі КГП організовує такі оперативні дільниці (ОД):

• ОД із забезпечення евакуювання рухомого складу;

• ОД із захисту рухомого складу;

• ОД з гасіння пожежі і охолодження цистерн (вагонів), виведених із зони пожежі.

Вказані ОД можуть поділятися на окремі сектори.

Першочерговим завданням є охолодження і виведення у безпечне місце із зони пожежі людей, цистерн (вагонів) із ЗВГ, ЛЗР, ГР, з вибухонебезпечними вантажами, отруйними, радіаційними вантажами. Евакуювання цистерн (вагонів) через зону горіння не допускається.

Забороняється евакуювання пошкоджених цистерн, з яких витікають ЛЗР (ГР) до усунення витікання.

Після встановлення виду речовин і матеріалів, що горять, КГП за аварійними картками визначає пожежну небезпеку вантажів і необхідні вогнегасні речовини. Якщо властивості речовин і матеріалів невідомі, КГП зобов’язаний вимагати від адміністрації вжити заходів стосовно їх з'ясування (із залученням відправника вантажу або одержувача вантажу), а у необхідних випадках направлення їх фахівців на місце аварії.

Подавати вогнегасні речовини слід тільки після з'ясування виду вантажу.

Гасіння пожежі у рухомому складі на електрифікованих ділянках повинне починатися тільки після отримання КГП письмового дозволу від працівника дистанції енергопостачання із зазначенням в ньому номеру наказу енергодиспетчера, часу зняття напруги і заземлення контактної мережі.

Забороняється до зняття напруги і заземлення наближатися до проводів та інших частин контактної мережі та повітряних ліній на відстань менш ніж 2 м, а до обірваних проводів контактної мережі, що торкаються землі, - на відстань менше ніж 10 м.

На основі даних розвідки КГП визначає шляхи та способи прокладання рукавних ліній так, щоб не зупиняти рух поїздів з урахуванням можливого відведення ешелону, що горить, у безпечне місце.

Під час ліквідації аварій на залізничному транспорті, найбільш доцільно застосовувати спосіб прокладання у зустрічному напрямку. В цьому випадку улаштовуються канави для одночасного прокладання двох магістральних ліній переважно діаметром 77 мм. Робочі лінії приєднуються тільки через розгалуження, що розміщують між коліями. У цих місцях слід мати резерв рукавів.

Для спостереження за роботою магістральних рукавних ліній КГП призначає відповідальних осіб з числа особового складу оперативного розрахунку.

Для виконання робіт із створення обвалування і копання канав для відведення рідин, що розлилися, на безпечні відстані до природних виїмок, котлованів і запобігання потраплянню їх до каналізації та інших підземних комунікацій, на найближчі від зони пожежі вивільнені колії КГП із залученням адміністрації залізниці повинен за можливості організувати подання самоскидних напіввагонів, платформ з негорючими сипкими матеріалами – піском, щебенем, гравієм шлаком тощо.

Для здійснення зв’язку на пожежі застосовуються всі наявні засоби зв’язку (радіотелефонна, гучномовна тощо). Для більш чіткої організації дій з гасіння пожежі, встановлення надійного зв’язку між КГП, штабом на пожежі та адміністрацією залізниці їм слід надавати зв’язкових із радіостанціями, що працюють на частотах штабу на пожежі.

У випадку необхідності доставляння протипожежної техніки і особового складу до місця аварії залізницею КГП через диспетчера ОДС ОКС подає черговому по дирекції залізничних перевезень телефонограмою замовлення на необхідну кількість платформ і вагонів із зазначенням часу і місця їх подавання.