Глава 6

Національна лісова політика, затверджена Конгресом США, зазнала суттєвих змін у 2003 р. за повної підтримки адміністрації президента Дж. Буша, яка у 2003—2005 рр. запропонувала не лише новий закон про ліси, а й нову па­радигму лісового планування.

Дві основних політичних партії США — республіканська та демократична — мають різні бачення лісової політики. Під час перебування Б. Клінтона на посаді президента, це, зокрема, виявилось у призначенні (вперше за 80 років) керівником Лісової служби особи з-поза цієї структури, зо­середженні першочергової уваги на збереженні лісів захід­ного узбережжя, прямому залученні президента і помічника- секретаря до декількох досліджень та ініціатив (зокрема, до вивчення стану справ з охороною плямистої сови та ана­лізу стану екосистем басейну річки Колумбія). Ці зусилля концентрувалися на охороні довкілля та менеджменті еко­систем і сприяли зменшенню обсягів лісозаготівель у феде­ральних лісах.

Під час правління двох адміністрацій демократів (Клін­тона та Картера) було створено дві наукові комісії, які розробили рекомендації щодо менеджменту національних лісів. Обидві комісії керувалися переважно еколого-біоло- гічними критеріями та принципами менеджменту екосистем, які пізніше втілювались у життя за допомогою нормативів та правил ведення лісового господарства.

Адміністрація президента Дж. Буша згодом переглянула ці підходи й запровадила в 2005 р. нові правила лісового планування, більш прагматичні за своєю сутністю і орієнто­вані на спрощення процесу планування. Водночас був про­голошений курс на адаптування планів до місцевих умов, співробітництво з громадськістю, посилення ролі науки та визнання принципів сталого лісового господарства. Впер­ше було запропоновано застосовувати системи екологічного менеджменту (Ежігоптепіаі Мапа§етепі Зузіет — ЕМ8) у процесі планування. Водночас послабився вплив громад­ськості на процес планування, оскільки було відмінено ра­ніше обов’язкові процедури оцінки дії проекту на довкілля

175

(епиігоптепіаі ітрасі аззеззтепіз) для кожного періодич­ного національного лісового плану, натомість висловлено намір удосконалити плани та системи лісівничих заходів під час підготовки їх фахівцями.

Найбільш яскравим прикладом нового федерального за­конодавства е збільшення обсягів лісозаготівель з метою покращення санітарного стану лісів та уникнення катаст­рофічних лісових пожеж. Ці заходи почали впроваджува­тися в рамках так званої Ініціативи здорових лісів (ТНе Неаііку Рогезіз Іпіііаііие ), що була спричинена масивними лісовими пожежами на заході США у 2002 р. в Аризоні, Колорадо, Орегоні та Новій Мексиці, а також схожими по­жежами у Каліфорнії в 2003 р. Ці пожежі знищили близь­ко 4,5 млн га лісів, 6800 споруд і будівель та призвели до загибелі 51 пожежника і 22 мешканців цих штатів [78]. Метою ініціативи було очищення лісів від захаращення, малого підросту і дерев, які легко займаються. Ініціатива передбачала спрощення процедури документального оформ­лення та відведення насаджень у рубання догляду і скоро­чення терміну від моменту виявлення небезпечного нако­пичення займистого матеріалу до його практичного усунення із лісу.

Закон про відтворення здорових лісів (НеаІіНу Рогезіз Везіогаііоп Асі) був прийнятий у 2003 р. Це фактично пер­ший основний закон у сфері лісового законодавства, ухва­лений на федеральному рівні від 1976 р., коли набув чин­ності Національний закон про ведення лісового господар­ства (Иаііопаї Рогезі Мапа§етепі Асі — ИРМА). Цей закон мав на меті посилити роль державних органів у розробці високопріоритетних проектів оздоровлення лісів; спростити складні процедури аналізу стану довкілля у проектах щодо лісового господарства та надати можливість федеральним органам лісового господарства ширше використовувати нау­кові досягнення у лісовому менеджменті; запровадити більш ефективну процедуру виконання судових рішень щодо роз­гляду апеляцій громадськості, практикувати її залучення