Глава 6

плата. Подібна процедура аукціонної торгівлі лісом на пні застосовується і в Канаді.

Орендна плата. Орендні платежі зазвичай сплачуються власниками прав на оренду лісу (ліцензії) державним або приватним землевласникам. Плата за оренду лісових ре­сурсів та інших компонентів природи надходить від влас­ників лісу до уряду або від орендаторів до лісовласників. Орендні платежі справляються щорічно. Розмір орендної плати регулюється договором (зазвичай сплачується за кож­ний гектар ліцензованої землі). Формується під впливом попиту і пропозицій.

Економічні санкції в лісовому господарстві Канади. Стан лісів і використання лісових ресурсів у Канаді регу­люють “Лісівничий акт” (введений у 1994 р. з ініціативи Національної ради з лісового господарства) й інструкції уряду Канади. “Лісівничий акт” (розділ ЗО) передбачає правову відповідальність (штрафи або шестимісячне ув’яз­нення) за порушення інструкцій уряду з лісокористування, зокрема, у випадках:

• порушення порядку використання репродуктивного матеріалу місцевого або іноземного походження у ство­ренні нових лісів;

• порушення інструкцій щодо захисту молодняків від вирубування;

• вирубування площі лісів понад норму, передбачену урядом (встановлюється, як правило, у відсотках від площі лісоволодіння);

• якщо площа вирубок і молодняків перевищує полови­ну лісово лодіння;

• рубання лісу в місцях, де дозволене розведення пів­нічного оленя (передбачене Актом про розведення пів­нічного оленя);

• порушення інструкцій, що регулюють правила бороть­би з ентомошкідниками лісу, оброблення пошкодже­них дерев, зберігання і вивезення зрубаної деревини;

• рубання дерев методами, що не забезпечують збере­ження і відтворення деревостанів;

167

• рубання лісів на землях, що охороняються (без дозво­лу ради з лісового господарства).

Спеціальні дозволи ради з лісового господарства не по­трібні у випадку здійснення рубань догляду. Водночас ради з лісового господарства можуть регулювати розміщення ру­бань та їх проведення.

Деревину, що заготовлена з порушенням чинного зако­нодавства Канади, конфісковують. Лісопорушник має пра­во апелювати з приводу рішення місцевої ради з лісового господарства до Національної ради з лісового господарства.

Екологічна сертифікація лісів у Канаді. Варто звернути увагу на те, що Канада була одним із ініціаторів втілення цього економічного інструменту в практику ведення лісово­го господарства. Рух громадськості Канади за проведення екологічної сертифікації лісів був започаткований у 1991 р. Він призвів до того, що в 1994 р. канадські лісопромислов­ці запропонували Канадській асоціації зі стандартизації заснувати технічний комітет, в обов’язки якого входило би створення екологічних стандартів сталого лісокористуван­ня і втілення їх у практику ведення лісового господарства. У 1995 р. були розроблені критерії та індикатори сталого лісового господарства, що враховували національні особли­вості лісокористування. Вони були покладені в основу лісо­вої політики Канади.

Канадські лісові політики і представники “зелених” роз­глядають екологічну сертифікацію як важливий інструмент лісової політики, за допомогою якого можна досягти сут­тєвого підвищення комплексної продуктивності лісів. Саме тому площа сертифікованих лісів систематично зростає.

Програми економічного стимулювання приватних лісо- власників у США. Висока лісистість території не сприяла розвитку лісовирощування в США у XVIII—XIX ст. Однак уже наприкінці XIX ст. лісорозведення починає поширю­ватися, зокрема на території Великих рівнин.

Під час Великої депресії 30-х років минулого століття лісорозведення за кошти державного бюджету суттєво роз­ширюється з двох причин — для забезпечення зайнятості