Глава 6

лісокористувач зобов’язаний виконувати роботи щодо за­хисту лісів, з оперативного планування, будівництва доріг та лісовідновлення [104].

Ліцензія на купівлю лісу на корені — це право заготов­ляти деревину на визначеній заздалегідь ділянці лісу. Вона видається лісокористувачеві після конкурсного відбору (строком на чотири роки без права продовження) [94].

Ліцензування економічної діяльності в лісовому секторі тісно пов’язане з лісовою та соціальною політикою. Так, ліцензія на лісокористування може бути пролонгована (це стосується лісової ліцензії та ліцензії на лісогосподарську діяльність) лише тоді, коли дотримувач ліцензії візьме на себе зобов’язання розвивати виробництва з переробки дере­вини. Така вимога висувається з метою забезпечення зай­нятості населення і стабільності общин.

Коренева плата за деревину — в Канаді й США визна­чається на основі економічної оцінки деревного запасу. Ме­тоди економічної оцінки кореневого деревного запасу різ­номанітні. Останні 80 років Лісова служба США оцінювала деревні запаси лісу за методом залишкової вартості. За цим методом економічна оцінка лісу здійснювалася внаслідок вирахування з валового доходу від продажу лісоматеріалів витрат на їх заготівлю та транспортування, а також норми прибутку і величини ризику. Процедура визначення корене­вих платежів не є постійною, вона часто переглядається.

Менш поширеним і значно складнішим є метод визна­чення кореневих платежів за прибутками, що утворюються в процесі переробки деревини. За цим методом обчислюють прибуток, що буде отриманий від глибокої переробки дере­вини, яка продається. Величина розрахункового прибутку визначається вилученням із валового доходу від продажу продукції глибокої переробки суми виробничих витрат (на виконання лісозаготівельних робіт, транспортування лісо­матеріалів до місця їх продажу, виготовлення продукції переробки). Із суми отриманого розрахункового прибутку вилучають також нормативний прибуток підприємця, норма­тивний прибуток на інвестований капітал, незастраховані

165

ризики бізнесу та податки на прибутки. Залишок розрахун­кового прибутку становить величину кореневої плати за де­ревину в лісі.

Приватні лісовласники часто послуговуються спрощени­ми методами визначення кореневих платежів. Ці методи характеризуються значним різноманіттям розрахунків.

Коренева плата за деревину буває одноразовою (вносить­ся в момент купівлі деревного запасу), щорічною або надхо­дить упродовж терміну лісозаготівлі. Найризикованішими і найбільш обтяжливими є платежі, сплачувані за деревину до початку рубань. Інколи кореневі платежі за деревину ко­регуються з урахуванням динаміки цін на лісоматеріали.

Американське законодавство є доволі гнучким щодо ви­значення економічної оцінки деревних запасів. Воно дозво­ляє удосконалювати процедуру визначення величини коре­невих платежів.

У Канаді ціна лісу на корені визначається двома спосо­бами — ринковим і порівняльним. Варто зауважити, що в обох випадках Міністерство лісів і пасовиськ Британської Колумбії вимагає від лісокористувачів інформацію про затра­ти на лісозаготівлю, ціни на лісо- та пиломатеріали з метою обґрунтування ціни на деревину, що продається на корені.

Канадські економісти чітко відокремлюють податки від платежів за користування лісом (кореневої плати за дере­вину). Податок завжди надходить до бюджету (є частиною доходу або багатства лісовласника). Плата за користування лісом виконує функції ціни (тобто це плата за куплений товар — деревину в лісі).

Аукціонна торгівля лісом. Аукціонна торгівля лісом здій­снюється в США і Канаді. У США деревина, що заготовля­ється в державних лісах, зазвичай продається на аукціонах. Процедура аукціонної торгівлі така. Потенційні покупці лісу пропонують ціну, яку вони готові сплатити (в доларах за одиницю об’єму). Пропозиція висловлюється таємно або вголос. Учасник, який запропонував найвищу ціну, виграє ліцензію на заготівлю деревини. Якщо відсутня конкуренція за ліс, що продається на пні, стартовою ціною є коренева