Глава 7

господарства в них (52 згадування, 26 % респондентів, які відповіли на запитання).

Отже, результати соціологічного дослідження підтвер­дили гіпотезу про недостатній рівень активності територі­альної громади у процесах прийняття екологічно важливих рішень у сфері лісових відносин. Підтвердилась також гіпо­теза про те, що основною причиною цього є низька еколого- правова обізнаність громадян у сфері лісових відносин. Адже в основному та взагалі необізнаними щодо екологіч­них питань у сфері лісових відносин є 40,2 % респондентів, а щодо правових питань — відповідно 43,3 % респондентів. Серед чинників, які перешкоджають активній участі грома­дян у процесі прийняття екологічно важливих рішень у сфе­рі лісових відносин, окрім низької еколого-правової обізнано­сті, є недостатня відкритість управлінських органів, а також недостатня поінформованість про можливості участі в про­цесі.

к к к

1. Завдяки зусиллям працівників лісового господарства, патріотичних організацій і політичних партій в 1991— 2005 рр. удалося уникнути масштабної приватизації лісів України, а відповідно, зберегти їх від масового нищення, яке могло б відбутися під привабливими гаслами економіч­них реформ.

2. Приватизація промислового сектору економіки комп­лексних лісових підприємств України стала основним чин­ником руйнації лісового сектору економіки, призвела до погіршення відтворення, охорони і використання лісових ресурсів.

3. Основні недоліки лісової політики впродовж 1991—

2005. рр. пов’язані переважно з корумпованістю владних органів і радянською ментальністю громадян, що не дало можливості протистояти масовому наступу корупції й ха­барництва.

259

4. Нова редакція Лісового кодексу України, прийнята Верховною Радою України в 2006 р., характеризує як по­зитивні, так і негативні зрушення в лісовій політиці. У ній не відображені багаточисельні пропозиції науковців щодо законодавчого закріплення концепції сталого розвитку лі­сового господарства та програми економічних реформ.

5. Верховній Раді України варто законодавчо закріпити основні положення національної лісової політики.

6. Лісова й екологічна політика України має бути спря­мована на стабілізацію лісових екосистем (особливо гір­ських, що є найбільш екологічно вразливі). Успішне розв’я­зання цієї глобальної проблеми пов’язане із зусиллями не лише України, а й усієї Європейської спільноти.

7. Збільшення лісистості України за рахунок заліснення земель, що є малопридатними для ефективного ведення сіль­ського господарства, варто вважати основним завданням національної лісової політики на найближчі 15 років.

8. Лісову політику необхідно здійснювати в тісному взає­мозв’язку з економічною, спрямованою на реформування лісового господарства України.

9. Кореневі платежі за лісові ресурси мають виконувати функцію ціни, а не фіскальну.

10. Самовільні рубання стали чинником, що призвів до дестабілізації лісового господарства України. Вирішення цієї актуальної проблеми пов’язане з політичною стабіль­ністю, успішним розвитком економіки, зростанням життєво­го рівня громадян та збільшенням робочих місць у лісовому секторі економіки.

11. Лісова політика може бути успішною лише тоді, коли вона тісно пов’язана з соціальною, спрямованою на всебіч­ний розвиток громадян (підвищення їх культурного рівня, духовності).

12. Удосконалення та забезпечення дієвості механізмів участі громадськості у процесі прийняття управлінських рішень щодо охорони, відтворення та використання лісів у кон­тексті сталого розвитку лісового господарства сприятиме підвищенню ефективності лісової політики як на етапі плану­вання, так і в процесі її практичної реалізації та контролю.

17*