Глава 7

Разом з тим потрібно констатувати, що і за останні 15 ро­ків безсистемними рубаннями в Карпатах завдано великої шкоди найбільш екологічно вразливим гірським лісам.

Особливе занепокоєння викликає деградація карпатських лісів під впливом забруднення довкілля та інших негатив­них чинників, які лісівничою наукою ще недостатньо вивче­ні. У лісах Українських Карпат всихає близько 150 тис. га ялинників (це переважно смерекові монокультури — одно- вікові екологічно нестійкі лісові насадження).

Проблема гірських лісів — це не лише результат нега­тивної антропогенної діяльності на території Карпат. Вона пов’язана частково з глобальними змінами клімату. За під­сумками Міжнародної конференції щодо впливу змін клі­мату на лісові екосистеми та ландшафти, що відбулася уЗволені (Словацька Республіка) 18—22 червня 2005 р., В. Мєшкова дійшла такого висновку: “Учасники наради, зокрема, відзначили, що політика та сфера управління потре­бують наукового обґрунтування заходів щодо адаптації та пом’якшення наслідків глобальних змін клімату, що збіль­шення фінансування наукових досліджень виправдає себе за вірно обраної стратегії. У різних країнах останніми ро­ками вже далися взнаки сумні наслідки змін клімату — збільшилися площі вітровалів, ліси пошкоджені посухою, поширилися на нові території осередки шкідливих комах, зареєстровано зміни у водному балансі країн. Це сигнали, до яких лісова наука привертала увагу ще на початку 90-х років минулого століття” [53, с. 19].

Ситуація в лісовому господарстві в останні десять років ускладнилася в зв’язку із зростанням кількості випадків лісопорушень (табл. 12), лісових пожеж та незадовільним фінансуванням лісового господарства. Внаслідок масштаб­них меліоративних робіт, які проведені на території Захід­ного Полісся, значно знизився рівень ґрунтових вод у цьому регіоні та погіршилася пожежна безпека.

Деструктивні наслідки недбалого ведення лісового гос­подарства в Україні характеризує табл. 13.

241

соціальні функції, а й за результатами економічної діяль­ності (прибутковості лісового господарства та його конкуренто­спроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках). Ана­ліз економічних аспектів національної лісової політики здій­снений у цьому підручнику згідно з офіційною статистичною інформацією, опублікованою в статистичних довідниках, зві­тах Державного агентства лісових ресурсів України та нау­кових працях.

Основні показники ведення лісового господарства в 1990— 2009 рр. характеризує табл. 14. Аналіз поданої в ній інфор­мації дає змогу зробити такі висновки:

• послуги лісового господарства після стабілізації еко­номіки в 1997 р., хоча й не виконувалися в потрібно­му обсязі, проте динамічно зростали;

• державні лісогосподарські підприємства все більше власних коштів спрямовують на покращання відтво­рення лісових ресурсів;

• упродовж 1990—2009 рр. об’єм лісозаготівель рубан­нями головного користування не перевищував розра­хункової лісосіки, але до 2007 р. збільшувалися обся­ги заготівлі деревини рубаннями, пов’язаними з ве­денням лісового господарства;

• недосконалий економічний механізм та неефективна лісова політика стимулюють нищення середньовікових та пристигаючих лісів рубаннями, пов’язаними з веден­ням лісового господарства, що триває у XXI ст. і перед­бачене Програмою розвитку лісового господарства Украї­ни в 2010—2015 рр. “Ліси України” (затверджена Поста­новою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 р.);

• для лісового господарства України властива позитив­на тенденція зростання лісовідновлення як за раху­нок садіння й посіву лісу, так і завдяки природному поновленню; водночас виникає незадовільна ситуація зі створенням полезахисних лісових смуг та захисних насаджень, яка, крім того, супроводжується нищен­ням раніше створених полезахисних насаджень.

16-13-342