Глава 7

хіба що в гіршій її формі (платежі за спеціальне ви­користання лісових ресурсів будуть справно справля­тися у державний і місцевий бюджети, а кошти на фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захи­сту і відтворення — за залишковим принципом);

• у Лісовому кодексі України варто було б зазначити, що в приватну власність не можна передавати ліси, які згідно зі ст. 39 належать до захисних, рекреаційно- оздоровчих, природоохоронного, наукового та історико- культурного призначення;

• розрахункову лісосіку необхідно визначати лише для лісів державної й комунальної форм власності (у при­ватних лісах доцільно регулювати лишень вік рубань лісових насаджень);

• у ст. 27 передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин установлює порядок і норма­тиви плати за використання лісових ресурсів, що стримуватиме розвиток ринкових економічних відно­син у лісовому господарстві; якщо плата за спеціальне використання лісових ресурсів і в подальшому буде виконувати фіскальну функцію, то незрозуміле нама­гання Кабінету Міністрів України щодо вдосконален­ня оподаткування лісового господарства (неможливо вдосконалити те, що не підлягає вдосконаленню і не може бути конструктивним в умовах ринкових еконо­мічних відносин).

Варто звернути увагу на те, що в оновленому лісовому законодавстві, як і в “Концепції реформування та розвитку лісового господарства України” Кабінету Міністрів України, не відображені чисельні конструктивні пропозиції праців­ників науки і освіти щодо покращення змісту економічної реформи лісового господарства. Навіть проект “Концепції реформування та розвитку лісового господарства України”, що опублікований в “Лісовому і мисливському журналі”, є більш прогресивним у порівнянні з тим, що прийнятий Кабінетом Міністрів України. Отже, варто звернути увагу на провідні положення цього проекту.

233

Зокрема, можна загалом погодитися з результатами ана­лізу причин виникнення проблем у лісовому господарстві, серед яких виокремлені такі: недосконала нормативно-пра- вова база щодо ведення лісового господарства та лісових відносин; неналежне управління лісами різних форм влас­ності; відсутність правових та економічних механізмів сти­мулювання запровадження природозберігаючих технологій або їх елементів, охорони, захисту, відновлення лісів; збіль­шення антропогенного навантаження на лісові екосистеми, глобальна зміна клімату; недосконалий фінансовий та еконо­мічний механізм розвитку лісового господарства; недоліки податкової бази, яка не враховує довгострокового періоду лісовирощування; низький рівень середньої заробітної плати (нижчий від загальнодержавного); значні обсяги незакон­них рубань, незаконний перерозподіл земель лісового фонду, неналежний правовий статус лісової охорони [46]. Однак не можна погодитися з тим, що серед сучасних проблем лісо­вого господарства згадується “поєднання лісогосподарськи­ми підприємствами функцій ведення лісового господарства та переробки деревини”. Поза увагою авторів “Концепції реформування та розвитку лісового господарства України” залишилися також корупція, хабарництво та соціальні проб­леми.

Для розв’язання сучасних проблем лісового господар­ства України варто погодитися з пропозиціями щодо рефор­мування економічної та фінансової систем ведення лісового господарства, а саме: створення конкурентних засад фор­мування послуг лісовому господарству приватними підпри­ємствами і підприємцями; вдосконалення плати за лісові ресурси внаслідок заміни попневої плати на податок з дохо­ду, отриманого від реалізації лісових ресурсів; скерування місцевим громадам частини лісового податку; розробка ме­тодики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промис­лової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо; опти- мізація структури та кількості лісогосподарських підпри­ємств з ведення лісового господарства залежно від лісорослин- ної зони та експлуатаційного чи екологічного значення