Глава 7

господарства України, акцентував увагу на проблемних пи­таннях. Одне з них — це наслідки реформування деревооб­робних підприємств, особливо в Карпатському регіоні, де лісова і деревообробна галузі входили до єдиного комплексу, що негативно вплинуло на лісове господарство, яке в дано­му регіоні втратило основні фонди. Цим скористалися діл­ки від лісу, і до державних ресурсів були допущені комер­ційні структури. Про який порядок у лісі можна було го­ворити, коли в ньому одночасно господарювали сотні не завжди чистих на руку підприємців ” [106, с. 4—5].

Хотілося б застерегти громадськість України, а особливо працівників лісового господарства, від чергової поступової реструктуризації підприємств лісового господарства, яке призведе до наступної приватизації найбільш конкуренто­спроможних деревообробних виробництв, погіршення фінан­сування і руйнації матеріальної бази підприємств лісового господарства.

Україна в сфері економічної, соціальної, екологічної та лісової політики стикається з проблемами, що пов’язані зі специфічною пасивною радянською ментальністю своїх гро­мадян та бутафорним “зеленим рухом”, організованим по­тужними олігархічними у групуваннями. “Зелений рух” в Україні не стільки сприяє оздоровленню довкілля і збере­женню лісів, скільки використовується як місток для проник­нення у владні органи. У зв’язку з цим перед національно свідомою українською елітою постає непросте завдання — змінити ментальність українців на краще (зробити їх полі­тично активними, такими, котрі вболівають за долю Украї­ни та її лісів).

Необхідно також мати на увазі, що в умовах незрілого суспільства в Україні неможливо запровадити ефективну лісову політику, а також досягти істотного поступу в сфері сталого розвитку лісового господарства без духовного оздо­ровлення громадян України.

229

2. Аналіз національного лісового законодавства

Відтворення, охорону і використання лісових ресурсів в Україні регулюють такі законодавчі акти: Конституція України, Закон України “Про охорону навколишнього при­родного середовища” (зі змінами і доповненнями, внесеними іншими Законами України), Лісовий кодекс України (при­йнятий Законом України від 08.02. 2006 р. № 3404-ІУ). Варто звернути увагу на такі нові положення останньої ре­дакції Лісового кодексу:

а) вперше проголошено, що ліси в Україні можуть пере­бувати у державній, комунальній та приватній влас­ності, а суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7);

б) уперше введено право на лісові сервітути (ст. 23)*;

в) у зв’язку з проголошенням державної, комунальної та приватної форм власності на ліси дещо змінився по­рядок фінансування лісового господарства, зокрема, у ст. 98 Лісового кодексу зазначено: “Видатки на під­вищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорону здійснюються за рахунок:

• державного бюджету та власних коштів підпри­ємств, установ і організацій лісового господарства — щодо лісів державної власності;

• місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства — щодо лісів комунальної власності;

• власних коштів власників лісів — щодо лісів при­ватної власності” [46, с. 43];

г) в оновленому Лісовому кодексі України вперше вміщено ст. 56 “Лісова сертифікація”, що передбачає здійснення в Україні екологічної сертифікації лісів (організація

* Лісовий сервітут — це право на обмежене платне або безплатне користу­вання чужою земельною ділянкою.