Глава 6

останні роки у США поширилося застосування таких ін­струментів, як прямі виплати і створення ринків екологіч­них послуг. Прямі виплати можуть здійснюватись урядом землевласникам, що займаються лісорозведенням (чи охо­роною певних ділянок), із коштів, які сплачують “покупці” екологічних послуг (наприклад, компанії — власники електростанцій для придбання вуглецевих кредитів). Еко­логічно свідомі громадяни, компанії, громадські організа- ' ції можуть обміняти кредити на екологічні послуги ново- створених ринків (наприклад, кредити на збереження боліт чи вуглецеві кредити) на спеціальних біржах, таких як СНісадо Сіітаіе ЕхсНап§е. Згадані виплати та ринки охоп­люють широкий спектр послуг екосистем — охорону водо­ділів, болотних екосистем, підтримання біорізноманітності та зникаючих видів, депонування вуглецю та ін. У деяких сферах ринки екологічних послуг усе ще перебувають у зарод­ковому стані, проте окремі вже вийшли на вищий рівень. Так, сума різних видів виплат, пов’язаних із охороною боліт, становила у 2004 р. у США понад 1 млрд дол. [94]. Хоча США і не підписали Кіотського протоколу, однак деякі штати (наприклад, Каліфорнія) запровадили власні, анало­гічні до цього протоколу ініціативи.

Новою тенденцією є те, що багато міжнародних приват­них банків сьогодні ставлять вимоги проведення природо­охоронних заходів чи здійснення компенсаційних виплат за послуги екосистем у рамках інвестиційних проектів, які вони фінансують.

У США програми оподаткування лісової власності впли­вають на економічну ефективність ведення лісового госпо­дарства і власність на землі, а також на рішення землевла­сників щодо: 1) підтримання відповідного стану лісових земель; 2) виконання лісогосподарських заходів; 3) торгів­лі лісовою продукцією. Більшість штатів пропонують по­даткові пільги власникам сільськогосподарських та лісо­вих земель при збереженні їх від забудови та інших форм трансформації, а також при веденні багатофункціонально­го лісового господарства.

159

У деяких штатах існує навіть декілька податкових про­грам щодо лісових земель: чотири — в Орегоні, три — у Ма- сачусетсі та Мериленді, по дві — у Нью-Йорку, Індіані та Мічигані. Так, в Орегоні всі чотири програми передбачають оподаткування лісокористувачів з урахуванням продуктив­ності їх лісів.

Міста, округи та інші місцеві органи влади США обкла­дають податками нерухомість (зокрема землю, ліс, будин­ки, нерухомість, призначену для підприємницької діяль­ності). Податки на власність справляються один раз (або двічі) на рік і є основним джерелом фінансування шкіл, до­ріг, поліції та інших об’єктів соціальної сфери. Податки на власність можуть мати суттєвий вплив на інвестиції у при­ватні лісоволодіння, оскільки вони справляються щорічно, а доходи від лісів у багатьох випадках отримують періодично.

У минулому місцеві податкові кодекси часто базувалися на комбінованій вартості землі й деревостану, що стимулю­вало передчасне вирубування запасів деревини. Ця ситуа­ція, а також той факт, що податки можуть суттєво зроста­ти впродовж ротації деревостану, створювали антистимули для лісовідновлення та інших інвестицій. Щоб виправити таку ситуацію, багато штатів і місцевих органів влади мо­дифікували податкові кодекси для заохочення інвестицій та зменшення стимулів лісозаготівель у деревостанах, що не досягли віку стиглості. Наприклад, деякі штати подат­ки на лісові землі встановлюють з урахуванням вартості невкритої рослинністю землі, оподатковуючи деревину ли­ше після її заготівлі. Інші штати оподатковують лісові землі на фіксованому рівні, орієнтуючись на визначену продук­тивність, незважаючи на вартість деревостану.

У лісовому господарстві США існує розгалужена система податків на власність, що діють у кожному штаті зокрема. Податок на вартість лісу (асі иаіогет ргорегіу іах) — це податок, який передбачає оподаткування землі та дерево- станів (дерев), що на ній ростуть. Податок на продуктив­ність лісу (ргосІисіШіу іах) — щорічний податок, яким обкладається капіталізована вартість валового або чистого