Глава 6

руйнування. Така лісова політика, крім того, є перспектив­ною стосовно гірських лісів у зв’язку з глобальними еко­логічними змінами, що дають про себе знати в усіх сферах суспільного виробництва.

9. У гірських лісах промислово розвинутих країн зменшу­ються обсяги суцільних рубань. У Швейцарії, наприклад, востаннє суцільні рубання проводилися 125 років тому. Всі рубання у цій країні спрямовані на посилення захисних, охоронних та інших важливих суспільних функцій лісу.

10. Лісова політика в європейських країнах динамічно вдосконалюється і спрямована на розвиток сталого лісово­го господарства. Фундаментальні зміни в лісовій політиці, як правило, пов’язані з новими знаннями про лісові екоси­стеми та їх використанням для суспільних потреб.

11. У більшості європейських країн лісовпорядкування, екологічна сертифікація лісів та планування використову­ються для сприяння сталому розвитку лісового господар­ства.

12. Лісові політики і менеджери занепокоєні глобальни­ми екологічними змінами в довкіллі, які призводять до дестабілізації лісових екосистем і зростання екологічних збитків.

Запитання для самоконтролю

1. Які особливості лісової політики Канади і США?

2. Чим відрізняється лісова політика Канади від лісової політики США?

3. Які особливості лісової політики Скандинавських країн? Чим вона відрізняється від лісової політики Італії?

4. Як впливають екологічні чинники на лісову політику окремих європейських країн?

5. Які особливості лісової політики Російської Федера­ції?

6. Які особливості лісової політики Польщі?

225

7. Які особливості лісової політики європейських країн щодо лісокористування в гірських лісах?

Теми для обговорення

1. Аналіз чинників, що впливають на лісову політику зарубіжних країн.

2. Аналіз застосування інструментів лісової політики за­рубіжними країнами.

3. Система оподаткування як інструмент лісової політики (досвід застосування у зарубіжних країнах).

4. Аналіз лісової політики Канади та США.

5. Аналіз лісової політики Німеччини.

6. Аналіз лісової політики Російської Федерації.

7. Аналіз лісової політики Фінляндії.

8. Аналіз лісової політики Швеції.

9. Аналіз лісової політики Італії.

10. Аналіз лісової політики Польщі.

11. Аналіз лісової політики Швейцарії.

15-13-342

1. Політичні аспекти розвитку лісового господарства

Після проголошення незалежності Україна отримала в спадок уламок адміністративно-командної економіки СРСР і владні органи з радянською ментальністю, які були неспроможні творити ефективну національну економічну, екологічну, лісову та інші політики; радше копіювали те, що відбувалося в Росії, США та Європі.

Масштабна приватизація промислового виробництва в 1991—2000 рр. негативно вплинула на розвиток лісового сектору економіки. Ліквідація найбільш ефективних комп­лексних лісових підприємств призвела не лише до руйнації промислового виробництва, а й до занепаду лісового госпо­дарства. Внаслідок розвалу лісопромислового виробництва лісове господарство України втратило самостійні джерела коштів; крім того, на той час не мало достатньої фінансової підтримки з боку державного і місцевого бюджетів. В умо­вах всенаціональної економічної та екологічної кризи з дер­жавного бюджету виділялися мізерні кошти на підвищення продуктивності українських лісів.

У перші роки становлення української влади дзвінко лу­нали голоси і підголоски псевдолісових політиків, які зак­ликали до масштабної приватизації лісів України. Завдяки здоровому глузду науковців і працівників лісового госпо­дарства масштабної приватизації, а відповідно, і тотального нищення лісів, пощастило уникнути.

227

В умовах нестачі коштів на розвиток лісового господар­ства лісові підприємства знову почали відновлювати про­мислове виробництво, що дало їм змогу мобілізувати додат­кові кошти на розвиток лісового господарства.

Не встигли державні лісогосподарські підприємства Дер­жавного комітету лісового господарства України відновити виробничі потужності деревообробних виробництв, як роз­почалася чергова реструктуризація. У “Концепції рефор­мування та розвитку лісового господарства” Кабінету Міні­стрів України (розпорядження № 208-р від 18.04.2006 р.) передбачено поступову реструктуризацію неефективних лісо­господарських підприємств шляхом їх відокремлення і ство­рення деревообробних державних підприємств (філіалів) та реалізацію їм деревини на ринкових умовах з урахуванням особливостей природних зон [35]. Тож можна знову очіку­вати на наступну приватизацію відокремлених деревооброб­них державних підприємств, унаслідок якої державні лісогос­подарські підприємства втратять значну частку внутрішніх фінансових ресурсів, яку вони спрямовують на відтворення і охорону лісів. Крім того, можна з великою ймовірністю стверджувати, що в перспективі лісове господарство України може позбутися і тієї мізерної фінансової підтримки з боку державного і місцевого бюджетів, яка мала місце в 1997— 2002 рр., оскільки національна економіка зіткнулася з го­строю енергетичною кризою (динамічним зростанням цін на російські газ і нафтопродукти).

Про руйнівні наслідки приватизації промислового ви­робництва комплексних лісових підприємств почали гово­рити не лише науковці, а й працівники Держкомлісгоспу України. Зокрема, на зустрічі в Івано-Франківську Прези­дента України В. Ющенка з працівниками лісового госпо­дарства 24 лютого 2006 р. з уст голови Держкомлісгоспу України В. Червоного пролунали слова осуду щодо так звано­го реформування комплексних лісових господарств у Кар­патах. З цього приводу редакція “Лісового і мисливського журналу” писала: “Голова Держкомлісгоспу України Вік­тор Червоний доповів присутнім про сучасний стан лісового

15*