Глава 6

комунальною, провінційною або державною власністю (по­даткові ставки зменшуються на 50%); відбулося покра­щення стану лісів унаслідок здійснення лісівничих заходів (лісовласники можуть звільнятися від місцевого податку на 15—40 років); ліси розташовані вище 700 м над рівнем моря (знижуються ставки податку на дохід і майно); ліси зростають у гірських районах (лісовласники звільняються від податків на майно). Таким чином, податкова політика в Італії спрямована на ефективне використання лісових ре­сурсів і підтримку лісовідновлення в лісах, що перебувають у комунальній, провінційній чи державній власності [94].

Спеціальний податок справляється з виробників паперу і паперової маси. Кошти використовуються для підтримки лісового господарства (розсадників, наукових досліджень тощо).

Для фінансування лісового господарства, крім коштів лісовласників, залучаються Фонд Південної Італії та кош­ти Європейського Союзу.

У лісовій політиці застосовуються правові інструменти, що обмежують деструктивну діяльність у лісі. В лісах Італії охороняється не лише деревна, а й недеревна лісова рос­линність: забороняється одній особі зривати понад 5 квіток; можна збирати ягоди (безкоштовно) і гриби (за плату). Для збирання грибів необхідно придбати лісовий квиток, який коштує 35 тис. італійських лір (з них 20 тис. справляється на користь держави, 15 тис. — на користь господарства). Власник лісового квитка (картки) має право зібрати 2 кг гри­бів упродовж одного дня. Контроль за використанням неде- ревної лісової рослинності здійснює спеціальна поліція [94].

В Італії здійснюється дієва державна підтримка госпо­дарств, що займаються лісовідновленням у горах (залісненням гірських лісових територій, покращенням пасовищ тощо). Державні ліси в Італії зорієнтовані на виконання корисних функцій, приватні — на виробництво деревини. У 1923 р. запроваджена жорстка система державного контролю за лісами і лісогосподарською діяльністю, планування розвит­ку лісового господарства в громадських лісах. У 1982 р.

213

введений обов’язковий порядок планування лісогоспо­дарської діяльності в лісах усіх форм власності.

Важливим інструментом лісової політики Італії є еколо­гічна сертифікація лісів, яка здійснюється переважно за пан’європейською системою (РЕРС). Разом з тим Італія під­тримує і схему сертифікації Р8С.

У 1987 р. був прийнятий Національний лісовий план (РРИ). Він став підґрунтям для національної лісової полі­тики, яка спирається на багатофункціональні можливості лісової екосистеми. Головна мета плану — поліпшення якісного стану лісу і забезпечення рівноваги між отриман­ням лісоматеріалів і послугами, які пропонують італійські ліси. Для першого періоду функціонування цього докумен­та були сформульовані такі директиви:

• надання державних лісових інвестицій з функціями захисту земель і збереження природних ресурсів;

• зміцнення зв’язку між сільським господарством і си­стемами лісового господарства;

• посилення ефективності взаємодії лісового господар­ства і деревообробної промисловості.

Дефіцит фінансових ресурсів настільки обмежив вико­нання РІ'ТУ, що він став документом лише загальних дирек­тив для планування лісових територій і програм.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття в Італії прийнято чотири державних закони щодо планування землі (до певної міри вони стосувалися і управ­ління лісами):

• Закон № 142/1990 збільшив автономність місцевих гро­мадських органів від регіональної адміністрації й роз­ширив сферу компетенцій місцевої адміністрації;

• Закон № 183/1989 “Правила організації та сприяння функціональному захисту ґрунтів”;

• Закон № 394/91 “Основний закон для природоохорон­них територій”, спрямований на збереження і підви­щення цінності італійської природної спадщини;

• Закон № 97/1994 “Нові правила для гірських терито­рій” став законодавчою і політичною спробою утвер­дити стратегію розвитку в гірських територіях.