Глава 6

У Швеції під особливою охороною перебувають ліси, що становлять культурну спадщину країни. Ресурс культурної лісової спадщини — це об’єкти на землях лісового фонду, що мають національне або місцеве історичне, культурне, релігійне та археологічне значення. Ресурсом культурної лісової спадщини є архіологічно важливі земельні ділянки лісового фонду, геологічні та інші пам’ятки, ландшафти, ділянки лісу.

Лісова політика Швеції спрямована на розширення і збе­реження цінних листяних порід. За шведським лісовим законодавством, для цього можуть залучатися кошти гро­мадських фондів. Шведський Закон “Про ліси” констатує: уряд або громадські органи, які створюються урядом, мо­жуть встановлювати спеціальні внески, що спрямовуються для цілей, визначених цим Законом, а також для відшко­дування затрат на нагляд і контроль.

Під особливою охороною в Швеції перебувають гірські ліси. Дозвіл на рубання гірських лісів не видається, якщо воно несумісне з тими функціями, які покладаються на лі­сові насадження (екологічними, соціальними тощо).

Шведська лісова політика базується на консенсусі різ­них секторів владних структур і громадських організацій щодо цілей лісової політики та інструментів їх реалізації. На думку шведських лісових політиків, екологічна сертифі­кація лісів і лісова політика мають бути відокремленими. Екологічна сертифікація лісів спрямовується головним чи­ном на зміцнення позицій лісовласників на ринках продук­ції лісового господарства. Крім того, це має бути добровіль­на процедура, що добре узгоджується з цілями лісової полі­тики.

209

6. Лісова політика Італії

Коротка характеристика основних чинників, що впли­вають на лісову політику. Загальна площа Італії становить 29,41 млн га; площа лісів — 10,0 млн га; площа лісових плантацій — 133 тис. га. За період 1990—2010 рр. лісовий покрив збільшився на 78 тис. га, або на 0,9 %. Забезпе­ченість лісом — 0,2 га на одного жителя. Більшість лісів Італії (60 %) розташована в гірській місцевості; 35 % — на горбистій території та лише 5 % — на рівнині [142]„

Ліси охоплюють 31 % території Італії, ще 3,3 % — інші форми деревно-кущової рослинності. Половина лісів — це масиви, половина — дрібномасивні. У зв’язку з особливим географічним розташуванням (протяжність території з пів­ночі на південь) спостерігається значна різноманітність типів лісу, флори та фауни. Листяні породи становлять ²/₃ запа­су деревини, основними з них є дуб звичайний, дуб вічно­зелений, тополі, каштан. Основні хвойні породи — сосна, ялина, модрина європейська. Лише ³/₅ лісів придатні для лісозаготівель, решта — непридатні, оскільки виконують важливі природоохоронні та екологічні функції. Ліси пе­реважно — напівприродні, плантації охоплюють відносно невеликі площі. Лісів, позбавлених впливу людини, майже немає.

Італія належить до країн, де переважають приватні ліси: 3687 тис. га італійських лісів перебуває у приватній влас­ності (81 %), решта — це державні ліси, зазвичай кому­нальної та муніципальної власності. Значна частина дер­жавних лісів перейшла від центральних органів влади до регіонів унаслідок процесів регіоналізації у сільському та лісовому господарстві у 70-х роках минулого століття. Не­великими розмірами приватних лісоволодінь зумовлена їх­ня кількість — 815 586 (третє місце в Європі після Франції й Польщі); кількість державних лісоволодінь — 2241 [140].

Забезпеченість лісом на одного жителя така ж, як і в Ук­раїні. Щорічний обсяг рубань — 8,01 млн куб м, або 26 %

14-13-342

^^іи Глава 6

від щорічного приросту деревини. Обсяг рубань суттєво зменшився, порівняно з 50-ми роками XX ст., коли він до­сягав 13 млн куб. м [140].

Населення Італії має вільний доступ майже до всіх дер­жавних і приватних лісів.

Отже, лісове господарство Італії характеризується дрібни­ми лісово лодіннями. Середня площа одного лісово лодіння у приватних лісах становить 3 га, у громадських — 150 га, у державних — 850 га [94]. Інвестиції в дрібні приватні господарства характеризуються тривалим терміном окуп­ності. Крім того, дрібні лісовласники, як правило, погано володіють сучасними технологіями відтворення і викори­стання лісових ресурсів, що стримує застосування ефектив­ного менеджменту в лісовому господарстві.

На розвиток лісового господарства в приватному секторі негативно впливають податкова система, монополізм торго­вих посередників, погана забезпеченість кваліфікованими фахівцями та недостатньо розвинутий технічний сервіс.

За станом лісів і веденням лісового господарства здійс­нюють контроль спеціальні державні служби. До 1975 р. центральні лісогосподарські служби функціонували при Міністерстві сільського і лісового господарства. У 1975 р. нагляд за лісами покладено на регіональні служби, які під­порядковані Державному лісогосподарському корпусу, що співпрацює з центральними органами влади на основі дво­сторонніх договорів. Лісове господарство Італії тісно інтег­роване із сільським, а в багатьох випадках перетворилося на його придаток. Майже 90 % приватних лісів є часткою сільськогосподарських землеволодінь [94].

Італія є основним споживачем, виробником і продавцем товарів, які виготовляються з лісової сировини в Європі. Її частка у виробництві паперової та деревообробної продук­ції — майже 10 %. Паперова індустрія базується на імпорт­ній сировині. Італія також найбільший експортер пилома­теріалів. Меблева промисловість є потужною і динамічною. Вона експортує половину своєї продукції, є основним спо­живачем плит і пиломатеріалів. У 2001 р. експорт продук­

211

ції лісового комплексу становив 6,868 млрд дол.; імпорт — 2,345 млрд дол. [94].

Недеревна продукція (гриби, капітани, трюфелі, грецькі горіхи) посідає чільне місце в економіці сільських тери­торій.

Лісове господарство Італії достатньо молоде у порівнян­ні з іншими європейськими країнами. Внаслідок цього зв’яз­ки з національними лісами є слабшими у більшості грома­дян, за винятком тих, хто живе поблизу лісу чи працевла­штований у лісовому секторі. Навіть “зелений туризм” є менш розвинутим, однак ця ситуація поступово змінюєть­ся, що є результатом роботи, яку виконують школи та за­соби масової інформації.

Італія імпортує значні обсяги круглих лісо- та пилома­теріалів з Австрії та Фінляндії. На основі імпортної сирови­ни розвиває національну меблеву промисловість, позиція якої на європейському ринку меблів є достатньо стійкою. Італійські економісти застерігають щодо подальшого наро­щування потужностей лісопильних виробництв у зв’язку зі зростанням цін на імпортний пиловник.

Інструменти лісової політики. Важливим інструментом лісової політики в Італії є система оподаткування лісових власників, яка базується на державній реєстрації лісових земель. Податок справляється з доходів від головного і проміж­ного користувань лісом та від використання лісових земель. Ставки податків зростають із збільшенням суми доходу.

Юридичні особи, зокрема лісові компанії, сплачують по­датки за фіксованою ставкою в розмірі 25 % від суми до­ходу. Крім того, з усіх лісовласників справляється місце­вий податок у розмірі 15 % від суми лісового доходу [94].

Ставки податку в Італії є прогресивними. У випадках, коли круглі лісоматеріали продаються компаніям, які їх переробляють, ставка податку є мінімальною (2 %). Вона збільшується до 9 %, якщо круглі лісоматеріали купують посередники, і до 18 % — на кінцеву продукцію лісу. По­даткові пільги передбачаються у випадках, коли: ліси є

14*