Глава 6

захищає ліси. Часто відбуваються дискусії щодо поєднання лісової політики з податковою.

Оподаткування майна лісовласників базується на його періодичній переоцінці. Оцінка майна лісовласників знач­ною мірою залежить від величини їх доходів. Ставки по­датку сформовані таким чином, що вони спричиняють кон­сервацію невеликих лісоволодінь. Вони є основним чинни­ком низької інтенсивності рубань у приватних лісах.

Важливим інструментом лісової національної політики Швеції є екологічна сертифікація лісів, яка сприяє виходу продукції на міжнародні ринки. До 2000 р. у Швеції вже було сертифіковано близько 10,3 млн га лісів. Майже 11 тис. лісовласників погодилися сертифікувати ліси за процеду­рами Р8С та РЕРС. Станом на вересень 2011 р. за схемою Р8С сертифіковано 11,3 млн га, а за схемою РЕРС — 8,4 млн га лісів. Асоціації лісовласників також схиляються до сертифікації лісів за шведськими стандартами, що виз­нані РЕРС. Вони вважають цю процедуру більш прозорою, демократичною і менш витратною. Водночас її критикують за недостатню увагу до інтересів місцевого населення і еко­логічних організацій.

У Швеції практикують виділення з громадських фондів спеціальних субсидій на селекцію цінних широколистяних лісів. Заборонна діяльність у лісі поєднується з економіч­ними санкціями (штрафами). За порушення лісового зако­нодавства (навмисне або в результаті недбалості) можуть справлятися штрафи (злісних лісопорушників ув’язнюють терміном до шести місяців). Таке покарання не застосо­вується у випадках дрібних порушень. Лісоматеріали, що заготовлені з порушенням закону “Про ліси”, підлягають конфіскації.

На лісових землях, що є несприятливими для відтворен­ня на них лісів, а також на ділянках захисних лісів, ру­бання лісу здійснюють лише за наявності дозволу Регіо­нального лісогосподарського органу. Звертаючись за дозво­лом на рубання лісу, лісовласник має подати план заходів, що забезпечить природний стан лісу і збереження його су­

207

спільних функцій. Дозвіл не потрібний для проведення про- чищення та прорідження, які є корисними для подальшого росту лісових насаджень.

Концепція лісової політики. Лісова політика Швеції спря­мована на розвиток сталого лісового господарства, викори­стання лісів для суспільних потреб. Разом з тим вона орієн­тує лісовласників на отримання високого рівня доходів від виробництва лісоматеріалів. Якщо лісовласники мають еко­номічні втрати внаслідок того, що їх ліси виконують сус­пільні функції, вони отримують від держави компенсацію за потенційні збитки.

Основні положення національної лісової політики за­кріплені лісовим законодавством, яке зобов’язує управля­ти лісами таким чином, аби забезпечити належний дохід, зберегти біорізноманіття, задовольнити суспільні інтереси.

Лісова політика Швеції формувалась упродовж століть. Вона своєчасно корегувалася в зв’язку з отриманням нових знань про ліси. У середині XIX ст. шведські ліси зазнали надмірної експлуатації. З метою протидії цьому деструк­тивному явищу в 1850 р. почали розробляти лісову політи­ку, спрямовану на відтворення лісів і удосконалення лісо­вого законодавства.

Упродовж XX ст. лісова політика Швеції головним чи­ном спрямовувалась на поглиблення і поширення знань про ліси. Національний лісовий ринок зазнав меншого втручан­ня з боку держави, порівняно з іншими країнами; лісове господарство розвивалося без субсидій з державного бюд­жету. У випадках встановлення екологічних обмежень що­до відтворення і використання лісових ресурсів шведське законодавство передбачає компенсацію лісовласникам за втрату потенційних лісових доходів.

У творенні ефективної лісової політики чільне місце по­сідає Національний департамент з лісового господарства, що має великі повноваження щодо впровадження в життя заходів, спрямованих на покращення стану лісів і викори­стання лісових ресурсів. За створення національних парків і заповідників відповідальність несуть владні структури, що опікуються екологічним захистом довкілля.