203

вимоги щодо догляду за лісом. Забороняється знищувати ліси, піддавати небезпеці процеси, спрямовані на відновлен­ня лісів.

Лісова політика передбачає застосування біологічних мето­дів захисту лісу. В лісогосподарському виробництві майже не використовуються хімічні речовини. Не практикується вирощування швидкорослих деревних порід. Плантації швид­корослих деревних порід створюються головним чином з ме­тою проведення наукових досліджень.

Відвідування лісу для відпочинку та збирання лісових ягід і грибів є безкоштовним. У Фінляндії століттями ут­вердилася традиція, яку називають “правом кожного” — правом вільного відвідування лісів усіх форм власності та збирання ягід і грибів у них.

Продумана лісова політика і добре організоване лісове господарство забезпечують сталий розвиток лісокористу­вання. На думку фінських економістів, лісове господарство Фінляндії можна характеризувати означеннями: стале, ба­гатогалузеве, сімейне.

Лісову політику в Фінляндії розробляють і втілюють у прак­тику ведення лісового господарства такі організації: Цент­ральний союз сільськогосподарських виробників і лісов­ласників; Фінляндське відділення Всесвітнього фонду охо­рони природи; Асоціація лісової промисловості Фінляндії; Союз охорони природи Фінляндії.

5. Лісова політика Швеції

Коротка характеристика основних чинників, що вплива­ють на лісову політику. Загальна площа Швеції — 41,2 млн га, площа лісів — 27,1 млн га, площа лісових плантацій — 569 тис. га. За період 1990—2010 рр. лісовий покрив краї­ни збільшився на 81 тис. га. Лісистість території становить 69 %, забезпеченість лісом — 3,1 га на одного жителя [142].

Глава 6

За формами власності ліси Швеції бувають: державними (19 %), приватними (50 %), компаній (24 %), громадськи­ми (7 %). Державні ліси зосереджені переважно у північній частині країни, яка вирізняється складними кліматични­ми умовами лісовирощування. Приватні ліси трапляються в усіх регіонах Швеції, але найбільша їх частка зосередже­на на півночі країни [142].

Приватні лісовласники утворили 12 регіональних органі­зацій у рамках Національної федерації шведських лісових власників, за допомогою яких намагаються впливати на на­ціональну лісову політику.

Основним споживачем деревини в Швеції є розвинута промисловість. Разом з тим щорічно для опалення вико­ристовується 7,5 млн куб. м (з них круглої деревини —

1. млн куб. м, лісових відходів — 4,4 млн куб. м). Лісо­промислові компанії істотно впливають на лісову політику, оскільки в їх власності перебуває 24 % лісової площі [94].

У Швеції поширені різноманітні форми лісового відпо­чинку (прогулянки в лісі, туристичні поїздки тощо). Неор­ганізованим рекреантам створені добрі умови для лісового відпочинку. В лісах Швеції розташовані спеціальні лісові будиночки для рекреантів.

Як уже зазначалося, приватні ліси в Швеції тісно інтег­ровані з сільським господарством. Разом з тим лісове зако­нодавство забороняє використовувати лісові землі для сіль­ськогосподарського виробництва та інших більш важливих потреб. Оскільки приватні ліси — це невеличкі лісоволо- діння, які передають у спадщину, а, відповідно, дроблять на менші ділянки, законодавство Швеції встановлює міні­мальні розміри власності на ліси. Третина лісоматеріалів у Швеції заготовляється лісовласниками.

Державні ліси в Швеції зорієнтовані передусім на вико­нання природоохоронних функцій. З метою посилення при­родоохоронних функцій лісів центральні природоохоронні органи викуповують приватні ліси, що мають важливе со­ціальне і екологічне значення. Масштаби таких операцій незначні, оскільки на це виділяється мало коштів.

205

За чинним законодавством придатними для виробництва деревини визнають землі, на яких можна отримати щоріч­ний приріст деревини не менше одного кубометра з гектара. Закон не забороняє використовувати лісові землі для інших потреб. Відтворення лісів регулюється чинним законодав­ством, а також спеціальними рекомендаціями, які розробляє уряд або уповноважені ним органи (передусім вони стосу­ються лісового насіння, сіянців, трансплантантів, рубання та захисту лісів). Регулюється внесення добрив, дренажуван­ня та прокладання лісових доріг.

Чинне законодавство Швеції забороняє, щоби більше ніж половина лісових володінь була охоплена молодняками.

Інструменти лісової політики. Важливим інструментом лісової політики Швеції є податкова система, яка, окрім фіскальної, виконує стимулюючу функцію. У лісовому гос­подарстві Швеції з лісовласників справляються такі подат­ки: на дохід (ставка податку становить від ЗО до 80 %); на приріст деревини (справляється у випадках, коли приріст деревини перевищує обсяги продажу); на майно (за став­кою податку в розмірі не більше 20 % від вартості майна); на капітал; для створення спеціального лісокультурного фонду (справляється в розмірі 0,8 % від вартості майна). Об’єктом оподаткування є середня величина доходу за остан­ні п’ять років.

У Швеції високі ставки податку на зароблений капітал. Стратегія лісового менеджменту передбачає рубання дерево- станів після досягнення віку стиглості. Високі ставки по­датку на капітал разом зі стратегією лісового менеджменту сприяють накопиченню приросту деревини на користь май­бутніх поколінь.

Податкова політика в лісовому секторі економіки спря­мована на прискорення використання деревних запасів стиг­лого лісу і розвиток мережі лісових доріг у північній части­ні Швеції, яка характеризується низькою щільністю насе­лення. Шведська система оподаткування лісовласників та закони щодо лісів гостро критикують, особливо недержавні організації, котрі вважають, що чинне законодавство погано