Глава 6

комісія, яка вирішує конфліктні питання, що виникають у процесі сертифікації лісів.

Сертифіковані ліси одержують сертифікати терміном на 5 років. Щорічно сертифікаційні органи здійснюють аудит

з метою перевірки та оцінки ведення лісового господарства. Особливістю фінської сертифікації є те, що вона не перед­бачає використання національного знаку про походження лісової продукції із сертифікованих лісів.

Фінська система сертифікації затверджена Пан’європей- ською радою сертифікації лісів у квітні 2000 р.

Третина витрат на лісовідновлення фінансується за ра­хунок субсидій, що виділяються для лісового господарства під низькі відсотки.

Власники земель і водних територій володіють правом на використання ресурсів мисливської фауни. Це право вони можуть передавати за лізингом фізичним особам або ком­паніям.

Для реалізації цілей лісової політики використовується планування. Плани лісокористування формуються на осно­ві матеріалів лісовпорядкування. Цей порядок планування був запроваджений у Фінляндії в 1920 р. Державні органи управління лісовим господарством затверджують плани лісо­ві дновлюваних робіт у приватних лісах.

У Фінляндії затверджена Програма розвитку лісового господарства на 1990—2020 рр. Вона передбачає збільшення запасу деревини на 10 %, щорічний приріст деревини — на 12 %, щорічне зростання обсягів лісозаготівель — на 20 %.

Державні органи здійснюють контроль за веденням лі­сового господарства в приватних лісах. Законодавство Фін­ляндії передбачає також державний контроль за продажем лісових земель, що перебувають у приватній власності. Контроль продажу лісових земель здійснюють також лісові асоціації. Без їх дозволу приватні лісовласники мають пра­во продавати лісові ділянки лише площею не більше двох гектарів.

Фінансування державних органів управління лісовим господарством здійснюється за рахунок коштів державного

201

бюджету та внесків лісовласників (кошти відраховуються щорічно від прибутків згідно зі спеціальною угодою). За рахунок коштів державного бюджету може здійснюватися пряме фінансування лісогосподарських заходів, якщо вони забезпечують підвищення продуктивності лісів.

У лісовій політиці Фінляндії важливу роль виконують угоди щодо продажу деревини на корені підприємницьким структурам та заготовленої деревини біля доріг (зазвичай продають сортименти), які щорічно укладають Централь­ний союз лісовласників і Центральний союз промисловців. В угоді зазначають об’єми поставок окремих сортиментів та ставки кореневої плати.

У Фінляндії законодавство з приватного лісоволодіння визначає основні вимоги щодо догляду за лісом. Зокрема, забороняється здійснювати заходи, які є небезпечними для відновлення лісів. Не дозволяється використовувати суцільні рубання в молодняках, а також інтенсивно їх рубати. За­конодавство Фінляндії зобов’язує лісовласників після рубан­ня лісу проводити його відновлення. З метою збереження ґрунтів на лісозаготівельних роботах використовується лісо­заготівельна колісна техніка на шинах з низьким тиском.

Загальна характеристика лісової політики. Лісова полі­тика Фінляндії спрямована на розвиток сталого лісового господарства. Базується на матеріалах Міжнародної конфе­ренції ООН, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., а та­кож конференціях міністрів європейських країн, що відбу­лися в Страсбурзі (1990), Гельсінки (1994), Лісабоні (1998) та Відні (2002). Чинне лісове законодавство Фінляндії від­повідає вимогам взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Концепція сталого розвитку лісового господарства реалі­зується з 1995 р. Лісовідновлення зорієнтоване на природ­не поновлення. У середньому воно досягає 34 % від загаль­ного обсягу лісовідновлених площ [63].

Національна лісова політика Фінляндії передбачає віль­ний доступ до лісів усіх форм власності. У лісах дозволено відпочивати, збирати ягоди та гриби. Відпочинок у лісових