Глава 6

з метою збільшення чистого лісового доходу); технічне пе­реозброєння лісового господарства; запровадження безвід­ходних технологій використання лісових ресурсів; наукове забезпечення відтворення лісових ресурсів; покращення санітарного стану лісів і стабілізації радіоактивної ситуації в лісах; удосконалення економічного і правового регулю­вання лісокористування. За цією концепцією розвитку лі­сового господарства передбачається здійснити лісовіднов­лення на площі 900 тис. га, лісорозведення — на площі 160 тис. га, покращення санітарного стану лісів — на пло­щі 10,4 млн га, будівництво 5417 км доріг лісогосподар­ського призначення. У 2008 р. схвалено “Стратегію розвит­ку лісового господарства Російської Федерації на період до 2020 р.”

Російська Федерація є одним із потужних експортерів круглих лісоматеріалів, вона намагається брати активну участь у міжнародних переговорах з питань сталого розвит­ку лісового господарства, оскільки її позиції на міжнарод­них ринках похитнулися внаслідок невпорядкованості лі­сового господарства та недотримання вимог міжнародних екологічних стандартів і домовленостей. Росія намагається проводити політику, що передбачає залучення іноземних інвесторів у лісовий сектор економіки. Намагається створю­вати сприятливу для себе міжнародну суспільну думку.

Науковці визнають, що політика Росії має бути ані про- західною, ані антизахідною. Вони стверджують, що країні варто орієнтуватися на співробітництво, але не втрачати своїх позицій у відстоюванні національних інтересів.

Лісова політика Росії спрямована на відокремлення під­приємств лісового господарства від лісозаготівельних з ме­тою посилення контролю лісогосподарських підприємств над лісозаготівлею. Передбачається, що лісове господар­ство Росії буде поступово звільнятися від усіх функцій, які покладені на інші галузі економіки, і буде спрямовувати свою діяльність на збільшення прибутковості земель лісо­вого фонду на принципах безперервного і невиснажливого лісокористування.

Національна лісова політика Російської Федерації не ви­різняється відкритістю і демократичністю. Принциповий за своєю позицією журнал “Лесное хозяйство”, якому в 2005 р. виповнилося 180 років, був під загрозою закриття, оскіль­ки йому заборонили брати участь у конкурсі на одержання державної фінансової підтримки. Головний редактор жур­налу Е. Андронова з цього приводу повідомляла: “Отже, розраховувати на фінансову підтримку не доводиться. Одно­часно було запропоновано передати журнал (юридичну осо­бу) у власність Рослісгоспу, якому, як з’ясувалося, потрі­бен лише бренд журналу. І не більше!” [2, с. 2].

2. Лісова політика Фінляндії

Коротка характеристика основних чинників, що впли­вають на лісову політику. Загальна площа лісів Фінляндії — 21,94 млн га. За період 1990—2010 рр. лісовий покрив зменшився на ЗО тис. га, однак країна залишається найлі- систішою в Європі. Лісистість її території становить 73 %, забезпеченість лісом — 4,2 га на одного жителя. Щорічно її ліси поглинають 20—40 млн т парникових газів [142].

За даними А. Кайвола — відповідального секретаря Фін­ляндської Ради сертифікації лісів — близько 3 млн га зе­мель зайнято малопродуктивними лісами, де приріст дере­вини дорівнює 0,1—1,0 куб. м. Середній приріст дереви­ни — 3,8 куб. м/га (у південних районах — 5,1 куб. м/га, у північних — 1,9 куб. м/га). Національні парки і заповід­ники охоплюють 1,5 млн га (6,6 % від покритої лісом площі). Приватні ліси становлять 60 %, державні — 25, інші (ліси промислових компаній, церковні та місцевої влади) — 15 %. Частка лісового комплексу дорівнює 10 % від внутрішнього продукту, а в доходах від експорту — близько 40 % [94].

Запас деревини за деревними породами розподіляється таким чином: сосна — 46, ялина — 36, береза — 15, інші деревні породи — 3 %. У процесі виробничо-господарської діяльності в лісі вирубують 80 % приросту деревини.

13*