Глава 6

державну систему управління державними лісами

в 1803 р.);

3. реформа розпочинається з розповсюдження централі­зованого державного управління лісами Росії й приєд­нання Лісового департаменту в 1843 р. до Міністер­ства державного майна і завершується прийняттям у вересні 1888 р. Лісоохоронного закону (“Положення про збереження лісів”) з метою підпорядкування при­ватних лісовласників єдиному лісовому законодавству

і посилення захисних функцій лісу;

4. націоналізація більшовиками всіх лісів.

П’яту реформу лісового господарства в Росії розпочали в 1992—1993 рр. (її називають переходом від адміністра- тивно-командної до ринкової економіки). Вона призвела до глибокої кризи лісового господарства, яка характеризуєть­ся виснаженням лісів екстенсивним лісокористуванням, технічною відсталістю та дефіцитом кваліфікованих кадрів [66]. Про цю реформу А. Писаренко пише: “На жаль, в Уряді немає жодного фахівця лісового господарства, а кон­сультанти йдуть на повідку незрозумілих намірів Уряду вибудувати бюрократичну вертикаль управління лісовим господарством окремо від цього ж лісового господарства як добре вивченого часом способу вилучення доходу з лісових екосистем” [69, с. 4].

Особливо критично оцінює академік програму російсь­ких реформ: “Перехід до ринкової економіки в Росії від­бувся не за європейським і навіть не за північноамерикан­ським варіантом (передбачає, що водночас із демократією та усіма притаманними їй ліберальними цінностями бу­дується суспільство споживачів, у якому визначальним принципом є верховенства закону, одного для всіх — і для президента, і для лісника), а вельми оригінально. Нові керівники Росії використали трактування верховенства за­кону в демократичному суспільстві таким чином: що не заборонено — то дозволено. Внаслідок цього відбулося май­же одночасне (1991—1993 рр.) закріплення національного багатства за обмеженим числом власників (близько 5 %

193

населення). Усі, хто захотів і зміг, почали наживатися, а решта навіть не зрозуміла, що відбулося. Населення різко розшарувалося на бідних, дуже бідних і багатих [69, с. 3].

Лісова політика. Сучасну лісову політику Російської Фе­дерації в повній мірі характеризує Лісовий кодекс Російсь­кої Федерації, що схвалений Радою Федерації 24 листопада 2006 р. після прийняття його Державною Думою 8 листо­пада 2006 р. Стаття 1 цього закону передбачає, що лісове законодавство Російської Федерації базується на таких принципах: стійкого управління лісами, збереження біоло­гічного різноманіття лісів, підвищення їх потенціалу; збе­реження природоутворюваних, водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних функ­цій лісів з метою забезпечення права кожного на якісне довкілля; використання лісів із урахуванням їх глобально­го екологічного значення, а також тривалості вирощування та інших природних властивостей лісів; забезпечення багато­цільового, раціонального, безперервного невиснажливого використання лісів для задоволення суспільних потреб у лі­сах та лісових ресурсах; відтворення лісів, покращення їх якості, а також підвищення продуктивності лісів; забезпе­чення охорони і захисту лісів; участі громадян, громадських об’єднань у підготовці ухвал, реалізація котрих дасть змо­гу вплинути на ліси в процесі охорони, захисту, відтворен­ня, як це передбачає чинне законодавство Російської Феде­рації; використання лісів способами, які не завдають шко­ди навколишньому середовищу і здоров’ю людини; поділ лісів на види за цільовим призначенням і встановлення ка­тегорій захисних лісів залежно від функцій, які вони ви­конують; заборони використання лісів органами державної влади, органами місцевого самоуправління; платності вико­ристання лісів.

Концепція розвитку лісового господарства Російської Федерації на 2002—2010 рр. передбачає заходи щодо по­дальшого вдосконалення державної системи управління лісами (зростання плати за користування лісовим фондом

13-13-342