
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Лісова політика Німеччини
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Лісова політика Російської Федерації
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Лісова політика Фінляндії
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Лісова політика Швеції
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Лісова політика Італії
- •Глава 6
- •Лісова політика Польщі
- •Глава 6
- •Лісова політика Швейцарії
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 аналіз лісової політики україни
- •Політичні аспекти розвитку лісового господарства
- •Глава 7
- •Аналіз національного лісового законодавства
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Аналіз екологічних чинників лісової політики
- •Глава 7
- •Аналіз економічних результатів національної лісової політики
- •Глава 7
- •Аналіз соціальних аспектів національної лісової політики
- •Глава 7
- •Аналіз відкритості та прозорості лісової політики
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
190
лісів
— за рахунок коштів бюджету суб’єктів
Російської Федерації.
На
основі аналізу кореневих платежів у
Російській Федерації Н. Мойсеєв
робить висновок, що вони є дуже низькими.
Звертає увагу на те, що в країнах Балтії,
які купують і перепродають російські
лісоматеріали, ціна деревини на корені
становить 10—12 дол. США за кубометр
деревини, а в Скандинавських країнах,
на які спрямований експорт круглих
російських лісоматеріалів, коренева
ціна за деревину на корені у 2—3 рази
вища порівняно з Прибалтійськими
країнами [55, 56].
Фінансування
лісового господарства Росії здійснюється
за рахунок коштів державного бюджету,
мобілізації власних коштів і коштів
місцевого бюджету (в тому числі плата
за спеціальне використання лісових
ресурсів).
Відрахування
суми лісового доходу на розвиток
лісового господарства не є рівномірним.
В Іркутській області вона становила 4
% , у Республіці Тува — 5, в Архангельській
області — 6, Новгородській — 66, Московській
— 90, Ярославській — 70, в Алтайському
краї — 85 %. Фінансування лісового
господарства здійснюється за планами
лісовпорядкування. У практику
господарювання впроваджуються орендні
відносини і організовуються лісові
торги з метою продажу деревини у лісі
на корені. Правовим підґрунтям для
цього слугує “Положення про оренду
ділянок лісового фонду” і “Основні
положення про продаж деревини на корені
на торгах”. Оренда лісових ділянок
здійснюється з метою заготівлі
живиці, другорядних лісових матеріалів,
ведення мисливського господарства,
побічних лісокористувань, використання
для культурно-оздоровчих, туристичних
і спортивних потреб.
З
метою залучення додаткових коштів на
розвиток лісопромислового комплексу
Цивільний кодекс Російської Федерації
передбачає внесення завдатку на право
оренди ділянки лісового фонду.
Орендарі мають можливість отримувати
кредити на основі договору про завдаток.
При цьому суму завдатку з’ясовують на
основі договору між орендаГлава 6
Аналіз
лісової політики зарубіжних країн
191
рем
і кредитором. Договір про завдаток
підлягає державній реєстрації відповідно
до чинного законодавства.
У
Російській Федерації розроблено
програму розвитку лісового господарства
“Російський ліс”, відповідно до
постанови президента “Про державне
прогнозування і програму
соціально-економічного розвитку
Російської Федерації”. Головний акцент
лісової політики зроблено на посилення
державного управління лісами та
залучення у виробництво лісосировинного
потенціалу за допомогою економічних
інструментів.
У
зв’язку з недосконалою системою
фінансування лісового господарства
в Росії (як і в Україні) інтенсивно
ведеться промислова заготівля
деревини під прикриттям так званих
рубань догляду за лісом. Кошти, що
зароблені лісгоспами Росії на продажу
лісоматеріалів від рубань догляду за
лісом, становлять 34 % від загального
фінансування лісового господарства,
а в Ленінградській області — 64 %.
Недосконалість економічного механізму
лісокористування в Росії підтверджує
також те, що в 1995 р. на лісосіках
залишилося 2 млн куб. м недорубів та
1 млн куб. м зрубаної деревини (88 тис. га
лісосік не було очищено). Усе це дає
можливість стверджувати, що Росії
необхідно пройти ще довгий шлях, аби
втілити у життя принципи ведення
сталого лісового господарства, які
проголошені Конференціями ООН у
Ріо-де-Жанейро.
Лісові
політики Росії вважають найбільш
значущими в історії ведення національного
лісового господарства такі реформи:
перехід
від заборони вільного користування
лісами, придатними для кораблебудування,
до створення лісової охорони
(1703—1717 рр.);
запровадження
платного користування деревиною, що
відпускається в рубання (1769 р.).
Завершується реформа введенням
державного регулювання лісокористування
з метою отримання лісового доходу
(створенням Лісового департаменту
Росії в 1798 р. та перетворенням
лісового господарства на централізовану