Глава 6

лісів — за рахунок коштів бюджету суб’єктів Російської Федерації.

На основі аналізу кореневих платежів у Російській Фе­дерації Н. Мойсеєв робить висновок, що вони є дуже низь­кими. Звертає увагу на те, що в країнах Балтії, які купу­ють і перепродають російські лісоматеріали, ціна деревини на корені становить 10—12 дол. США за кубометр дереви­ни, а в Скандинавських країнах, на які спрямований екс­порт круглих російських лісоматеріалів, коренева ціна за деревину на корені у 2—3 рази вища порівняно з Прибал­тійськими країнами [55, 56].

Фінансування лісового господарства Росії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, мобілізації влас­них коштів і коштів місцевого бюджету (в тому числі пла­та за спеціальне використання лісових ресурсів).

Відрахування суми лісового доходу на розвиток лісового господарства не є рівномірним. В Іркутській області вона становила 4 % , у Республіці Тува — 5, в Архангельській області — 6, Новгородській — 66, Московській — 90, Ярос­лавській — 70, в Алтайському краї — 85 %. Фінансування лісового господарства здійснюється за планами лісовпоряд­кування. У практику господарювання впроваджуються орендні відносини і організовуються лісові торги з метою продажу деревини у лісі на корені. Правовим підґрунтям для цього слугує “Положення про оренду ділянок лісового фонду” і “Основні положення про продаж деревини на ко­рені на торгах”. Оренда лісових ділянок здійснюється з ме­тою заготівлі живиці, другорядних лісових матеріалів, веден­ня мисливського господарства, побічних лісокористувань, використання для культурно-оздоровчих, туристичних і спор­тивних потреб.

З метою залучення додаткових коштів на розвиток лісо­промислового комплексу Цивільний кодекс Російської Фе­дерації передбачає внесення завдатку на право оренди ді­лянки лісового фонду. Орендарі мають можливість отриму­вати кредити на основі договору про завдаток. При цьому суму завдатку з’ясовують на основі договору між оренда­

191

рем і кредитором. Договір про завдаток підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства.

У Російській Федерації розроблено програму розвитку лісового господарства “Російський ліс”, відповідно до поста­нови президента “Про державне прогнозування і програму соціально-економічного розвитку Російської Федерації”. Головний акцент лісової політики зроблено на посилення державного управління лісами та залучення у виробництво лісосировинного потенціалу за допомогою економічних інструментів.

У зв’язку з недосконалою системою фінансування лісо­вого господарства в Росії (як і в Україні) інтенсивно ведеть­ся промислова заготівля деревини під прикриттям так зва­них рубань догляду за лісом. Кошти, що зароблені лісгос­пами Росії на продажу лісоматеріалів від рубань догляду за лісом, становлять 34 % від загального фінансування лі­сового господарства, а в Ленінградській області — 64 %. Недосконалість економічного механізму лісокористування в Росії підтверджує також те, що в 1995 р. на лісосіках за­лишилося 2 млн куб. м недорубів та 1 млн куб. м зрубаної деревини (88 тис. га лісосік не було очищено). Усе це дає можливість стверджувати, що Росії необхідно пройти ще довгий шлях, аби втілити у життя принципи ведення ста­лого лісового господарства, які проголошені Конференція­ми ООН у Ріо-де-Жанейро.

Лісові політики Росії вважають найбільш значущими в історії ведення національного лісового господарства такі реформи:

1. перехід від заборони вільного користування лісами, придатними для кораблебудування, до створення лісо­вої охорони (1703—1717 рр.);

2. запровадження платного користування деревиною, що відпускається в рубання (1769 р.). Завершується реформа введенням державного регулювання лісоко­ристування з метою отримання лісового доходу (ство­ренням Лісового департаменту Росії в 1798 р. та пе­ретворенням лісового господарства на централізовану