Глава 6

ведення господарства у ньому, в інтересах мисливського гос­подарства тощо.

У Німеччині добре налагоджена мережа лісових доріг. Лісова політика спрямована на розвиток і підвищення яко­сті лісових доріг.

Лісове законодавство Німеччини вимагає вести лісове господарство так, щоби користування лісовими ресурсами (зокрема, екологічними і соціальними) було постійним і три­валим. Передбачає своєчасну і ефективну боротьбу зі шкід­никами рослинного і тваринного світу (перевага надається біологічним і біотехнічним заходам), побічне користування лісом таким чином, щоби не завдати шкоди основним еко­логічним та соціальним функціям лісу.

У 1998 р. група німецьких фахівців у рамках співробіт­ництва з Р8С підготувала документ під назвою “Директиви сталого лісового господарства”. У ньому, зокрема, передба­чено: пересування машин у лісі лише дорогами; збереження дерев-пам’яток; відмова від застосування хімічних речовин у лісовому господарстві; утилізацію матеріалів, що не роз­кладаються; недопущення створення одновікових лісових насаджень; орієнтацію на природне відновлення лісів; за­борону суцільних рубань; користування деревиною в ме­жах щорічного приросту; вільне збирання продуктів побіч­ного користування лісом.

Лісові землі в Німеччині з дозволу вищої лісової адмі­ністрації можуть використовуватися для іншого землекори­стування.

Для вирубування лісу площею понад один гектар потріб­но мати дозвіл лісової охорони. Німецьке законодавство вимагає, щоби зруби або частково заліснені лісові ділянки засаджувалися впродовж трьох років після рубання.

Усе більше лісових політиків Німеччини схиляються до думки, що повернення до старих форм ведення лісового гос­подарства, зорієнтованих на максимальний прибуток, немож­ливе у зв’язку зі зростанням багатостороннього суспільного значення лісів.

185

З метою покращення управління лісами лісовласники мають право створювати лісопідприємницькі приватно-пра­вові об’єднання. Такі об’єднання можуть: узгоджувати під­приємницькі й господарські плани, а також наміри щодо ведення лісового господарства; узгоджувати плани щодо збуту деревини та іншої лісової продукції; здійснювати лісо- культурні роботи, заходи щодо догляду й захисту лісових насаджень; будувати і доглядати лісові дороги; проводити рубання лісу, заготівлю і трелювання; купувати та викори­стовувати машини й устаткування.

2. Лісова політика Російської Федерації

Коротка характеристика основних чинників, що впли­вають на лісову політику. Російська Федерація є країною, що має високий рівень забезпеченості лісом. Загальна площа лісового фонду, за даними статистичного обліку на 1 січня 2001 р., становила 1113,8 млн га; покрита лісом площа — 722,0 млн га (хвойні породи обіймають 508,6 млн га, твер­долистяні — 17,6 млн га, м’яколистяні — 123,1 млн га). Запас деревини в хвойних лісах — 57,5 млрд куб. м; твер­долистяних -—1,9 млрд куб. м; м’яко листяних — 13,6 млрд куб. м; у стиглих і перестійних насадженнях — 42 млрд куб. м. Загальний запас деревини — 73 млрд куб. м [91]. За даними ФАО, обсяги лісозаготівель зменшились, у порів­нянні з 90-ми роками XX ст., однак останнім часом знову зростають: 1990 р. — 335,6 млн куб. м; 2000 р. — 158,1 млн куб. м; 2005 р. — 185,0 млн куб. м; 2010 р. — 206,1 млн куб. м.

Розрахункова лісосіка для Російської Федерації встанов­лена органами лісовпорядкування на рівні 549,8 млн куб. м деревини (без урахування економічної доступності стиглих і перестійних насаджень) [91]. У 2011 р. її використання становило 27,7 %.

За даними РАО, значна частина лісів у Російській Феде­рації є економічно недоступною для лісозаготівлі, особливо