Глава 6

АНАЛІЗ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

6.1. Лісова політика Канади та США

Коротка характеристика основних чинників, які впли­вають на лісову політику. Загальна площа Канади стано­вить 922,1 млн га; площа лісів — 310,1 млн га. Лісистість території країни — 45 %, а забезпеченість лісом— 9,7 га на одного жителя. За період 1990—2010 рр. площа лісів не змінилася. Високий рівень забезпеченості лісовими ресур­сами і природні умови обмежують розвиток плантаційного лісовирощування [142].

Лісові ресурси — одне з основних багатств Канади (10 % від загальної вкритої лісом площі планети). Загальні запаси деревини в лісах Канади оцінюються майже в 20 млрд куб. м, що приблизно дорівнює запасам деревини в США [104].

Лісозаготівлі ведуться в усіх провінціях Канади, проте 40 % ділової деревини походить з однієї провінції — Бри­танської Колумбії. До промислових належить 235 млн га лісів. Щороку лісозаготівлі здійснюються на території близько 1 млн га. Лісове господарство з метою лісозаготі­вель проводиться на площі 119 млн га, або на 28,5 % вкри­тої лісом території. У Канаді багато так званих відкритих лісів, що зростають на болотах, скелястих та інших безплід­них землях, а також рідколісі — вони охоплюють 37,0 % усієї вкритої лісом площі; решта продуктивних лісів зна­ходиться або в малодоступних місцях, або на території на­ціональних парків, що охороняються [104].

Глава 6

Загальна площа території США — 915,9 млн га (за роз­мірами майже така, як Канада), площа лісів — 303,1 млн га. За період 1990—2010 рр. площа лісів у США збільшилася на 383 тис. га, або на 0,1 %. Варто зазначити, що США характеризуються більш сприятливими умовами лісовиро- щування, ніж Канада. Кліматичні умови США дають змогу вирощувати лісові плантації, площа яких є доволі значною — 17,0 млн га, що становить 15,6 % від усієї лісової території країни.

Лісистість території США дорівнює 24,7%. Забезпече­ність лісом сягає 1,0 га на одного жителя.

У США приватні ліси становлять 73,0 %. Суспільні ліси представлені: федеральними (21,0 %); штатів (4,0 %); окруж­ними і муніципальними (2,0 %) [66]. Федеральна лісова служба США намагається викуповувати в приватних лісо- власників дрібноконтурні ділянки, що прилягають до феде­ральних лісів. У результаті такої лісової політики відбува­ється збільшення площі федеральних лісів.

Площа лісових земель США у суспільній власності зросла з 224 млн акрів у 1994 р. до 228 млн акрів у 2002 р. Дещо збільшилася площа земель, зокрема, у федеральній влас­ності. Площа приватних лісів, які належать сім’ям, зросла за цей же період з233до262 млн акрів; площа земель у ру­ках у підприємців зменшилася з 150 до 131 млн акрів [119].

Суттєво зростає площа лісів, придбаних з метою інвесту­вання у них капіталу інвестиційними організаціями з менедж­менту лісів (ТітЬег тапа§етепі ог§апігаііопз — ТІМО) та трастами з інвестуванням у нерухомість (Кеаі Езіаіе Іпоезі- тпепі Тгизіз — ЕЕІТз), які поєднують різні джерела фінан­сування: пенсійні фонди, страхові компанії, банки та приват­ні фінансові консорціуми. ТІМОз сьогодні володіють більш ніж 5 млн га лісових земель у США, а ЕЕІТз — 2,5 млн га, і ця площа продовжує зростати внаслідок придбання земель лісопромислових компаній [120].

Великі громадські екологічні організації, такі як Збере­ження природи (ТНе Иаіиге Сопзегиапсу — ГЛГС), Збере­ження природи на міжнародному рівні (Сопзегоаііоп Іпіег-

155

паііопаї) та деякі земельні трасти активно скуповують ліси, луки, болота, інші екологічно важливі природні території. Ці організації купують землі, права на тимчасове чи по­стійне їх використання або ж укладають добровільні угоди на охорону земель із землевласниками (так звані сопзег- Vа^іоп еазетепіз). Діяльність громадських організацій слу­гує поштовхом для урядових структур, стимулюючи їх до аналогічних кроків, реалізуючи державну політику щодо охорони земель.

У США 2004 р. 3,6 млн га земель були під охороною відповідно до потужних природоохоронних проектів. Без­посередній менеджмент земель доповнив традиційні освітні та консультативні функції громадських екологічних орга­нізацій і суттєво посилив їхню роль у формуванні політики стосовно менеджменту природних ресурсів. ТНе Иаіиге Соп- зегоапсу (ТЖ?), наприклад, охороняє понад 5 млн га земель у США та ще 40 млн га за межами країни [120].

У США федеральне лісове законодавство стосується ли­ше федеральних лісів. Таким чином, розмежування лісів за формами власності передбачає і розмежування відпові­дальності за їхній стан. Влада окремих штатів не може стверджувати, що поганий стан їх лісів пов’язаний з недо­лугим федеральним лісовим законодавством.

США і Канада належать до найбагатших промислово розвинутих країн світу, що дає їм можливість провадити лісову політику, спрямовану на державну підтримку лісо­вого господарства і розвиток сталого лісокористування.

Велика частина лісового фонду Канади перебуває у влас­ності провінцій — 71 %; федеральні ліси охоплюють 23 %; приватні — 6 %. М’яколистяні ліси становлять 67 %; твер­долистяні — 15 %; мішані — 18 %. У 1998 р. дозвіл на рубання лісу дорівнював 240,9 млн куб. м, фактичний обсяг заготівлі деревини — 174,5 млн куб. м [93].

Канада є потужним експортером лісоматеріалів та ви­робів з деревини. Вона постачає 250 різних видів лісопродук­ції в 175 країн світу. Близько 80 % канадської лісопродукції експортується в США, решта — переважно в європейські