складові професійного зростання працівників, встановлювати механізм нагляду за дотриманням виконання цього напряму.

3. забезпечення взаємодії між працівниками. Впровадження заходів за напрямом «забезпечення взаємодії між працівниками» має бути спрямоване на здійснення нагляду і контролю за виконанням робіт з формування інформації щодо фінансових операцій на всіх рівнях для забезпечення обґрунтованої впевненості в тому, що виконувана робота відповідає належним критеріям якості. Розробка цього напряму передбачає встановлення порядку визначення облікової політики суб’єкта господарювання, процедур формування інформації в бухгалтерському обліку, обґрунтування напрямів засвоєння працівниками суб’єкта фінансового моніторингу питань, що є предметом формування облікової інформації щодо фінансових операцій, впровадження механізму нагляду за дотриманням персоналом виконання цього напряму.

4. розподіл повноважень між працівниками. При розробці заходів щодо розподілу повноважень між працівниками суб’єкта фінансового моніторингу необхідно передбачати, що роботу з формування облікової інформації щодо фінансових операцій потрібно доручати працівникам, які мають відповідну технічну підготовку і досвід, необхідні за певних обставин. Необхідно розробляти чіткі критерії щодо розподілу повноважень між працівниками суб’єкта фінансового моніторингу за кожним видом роботи з формування облікової інформації за фінансовими операціями, встановлювати порядок та відповідні графіки документообороту, визначати механізм нагляду за дотриманням виконання цього напряму працівниками суб’єкта фінансового моніторингу.

5. Проведення роз'яснювальної роботи.

6. моніторинг клієнтів. Щодо моніторингу клієнтів доречно проводити оцінку існуючих та потенційних клієнтів суб’єкта фінансового моніторингу та їх фінансових операцій та запровадити процедуру постійного перегляду оцінки наявних клієнтів. При розгляді питань щодо клієнтів доцільно розробляти процедури оцінювання власне їх та їхніх інформаційних потреб і фінансових операцій, порядок моніторингу співробітництва з ними, встановлення механізму нагляду за дотриманням виконання цього напряму працівниками суб’єкта

247

фінансового моніторингу.

7. контроль якості фінансового моніторингу. У цьому напрямі слід розглядати питання формування графіка перегляду (оцінки) фактичних значень критеріїв якості, визначення порядку ознайомлення персоналу з результатами відповідного контролю, розробки механізму нагляду за дотриманням встановлених вимог щодо якості фінансового моніторингу персоналом суб’єкта фінансового моніторингу.

5. Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та відмивання грошей

На сьогоднішній день уся світова спільнота акцентує особливу увагу на необхідності подолання тіньового сектора економіки, як складової походження '’брудних" коштів та посилення заходів з протидії легалізації доходів злочинного походження та фінансування тероризму.

Слід зазначити, що переважна частина тіньового капіталу формується за рахунок доходів, отриманих внаслідок вчинення економічних злочинів та інших правопорушень, зокрема у зовнішньоекономічній діяльності, кредитно-фінансовій сфери.

Україна дотепер майже не стикалася з масштабним “відмиванням'’ грошей у його класичному варіанті. Характерною для нашої країни проблемою є ухилення від оподаткування та супутнє йому явище - неминучий відплив капіталу. Проте рано чи пізно майже перед усіма країнами постає проблема запобігання “відмиванню” “брудних” грошей. У цьому відношенні наше суспільство переживає етап становлення. Ось чому Україна має враховувати особливості самої системи протидії відмиванню коштів, яка має координуватися не тільки з національною системою законодавства та економічним порядком держави, а й із міжнародною системою протидії, яка вже склалася і має свої принципи функціонування і розвитку.

“Відмивання” грошей - це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. Слід зазначити, що процес відмивання “брудних” грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом

248

міжнародної злочинної діяльності.

Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу “брудних” грошей потенційно може зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

Безпосереднім джерелом одержання “брудних” коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти:

• “неофіційну” (“неформальну”, “сіру”). “Неофіційна” економіка - це не заборонені законом легальні види економічної діяльності, в рамках яких мають місце нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях економіки. Основною причиною її виникнення вважається високий рівень оподаткування, який існує в економіці, як правило, доходи отримані від діяльності в такому правовому полі - це додаткові, тимчасові доходи.

• “підпільну” (“кримінальну”, “чорну”). Підпільна економіка - це, як правило, заборонені законом види економічної діяльності, наприклад: незаконне виробництво та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика, наприклад практика лікарів без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція тощо. Така економіка головним чином має розвиток в рамках злочинних угрупувань.

• фіктивну економіку. До “фіктивної” економіки відносять хабарництво та всякого роду шахрайство, пов’язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж відносять і діяльність, спрямовану на одержання необгрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв’язків. Основною причиною виникнення такого сектору економіки є прагнення отримати економічними агентами певної вигоди від використання свого службового становища.

249

До основних способів відмивання брудних грошей, відносять наступні:

• Вивіз готівкових коштів з країни за допомогою кур’єрів чи приховування їх в багажі, для їхньої наступної репатріації через іноземні банки.

• Багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами.

Укладання договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру.

• Укладання договорів з приводу купівлі-продажу товарів, яких фактично не

існує.

• “Структурування” - штучне дроблення фінансової операції на декілька одиничних, з не великими сумами. При цьому грошові кошти переказуються використовуючи не тільки банківські установи, а використовуючи поштові відділення, ломбарди тощо. В кінцевому підсумку кошти акумулюються на одному, чи декількох рахунках, з яких вони переказуються на цілком законній підставі в банк іншої країни.

• Фіктивні компанії - державна реєстрація таких компаній як правило відбувається використовуючи підробні, або загублені паспорти, потім на основі зареєстрованого підприємства відкривається банківський розрахунковий рахунок, на якому акумулюються кошти, які згодом переказуються на рахунок іншої компанії, або отримуються в готівковому вигляді.

• Альтернативні банківські системи - це “відмивання” коштів в так званому “золотому трикутнику” (Тайланд, Бірма, Лаос), гроші проходять складний ланцюг осіб які ведуть такий рід бізнесу із покоління в покоління. Така схема отримала назву Ьа\уа1а, при використанні такої схеми кошти взагалі не потрапляють до банківської системи, а отже їх не можливо відстежити.

• Псевдоперестрахування - це передання не існуючих ризиків перестраховикам.

Для оцінювання масштабів відмивання “брудних” грошей розроблено декілька підходів.

Підхід “Палермо” (італійський метод), заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і одержання платних послуг в

250

масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

Метод, який безпосередньо ґрунтується на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.

Якщо міжнародна та зарубіжні системи протидії почали формуватися ще на початку 80-х років минулого століття, то початком вітчизняної законотворчості щодо проблеми запобігання “відмиванню” грошей можна вважати 1995 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України “Про заходи протидії обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР.

Із прийняттям спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного Банку України “Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей” від 28 серпня 2001 р. № 1124 згадані Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей” (РАТР) стали по суті частиною законодавства України.

Крім того, НБУ затвердив методичні рекомендації для банків України з розробки програм протидії легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом. Рекомендації включають у себе 15 загальних ознак, що можуть свідчити про “відмивання” грошей. Крім цих загальних ознак, рекомендації містять понад 30

251

спеціальних ознак відмивання грошей при здійсненні конкретних банківських операцій. Згідно з рекомендаціями, видами діяльності, за яких вірогідність відмивання грошей найбільш висока, є переказ та індексація грошових коштів, а також валютообмінні операції (для юридичних осіб, які не є банками); діяльність офшорних компаній; туристичний бізнес; гральний бізнес; реалізація предметів мистецтва та антикваріату; торгівля дорогоцінними металами, автомобілями чи нерухомістю.

Законом, який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багато джерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями є Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” від 28.11.2002 Ж> 249-1V.

Попередження та боротьба з відмиванням грошей має відбуватися економічними, адміністративними методами та заходами репресивного характеру.

До економічних методів боротьби з відмиванням грошей належать запровадження раціональної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб, створення сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання розвитку підприємництва.

Серед адміністративних методів боротьби з відмиванням грошей можна виділити створення спеціальних органів і підрозділів, покликаних виявляти факти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та запобігати цьому.

Репресивні методи боротьби з відмиванням грошей вживаються державою з метою вилучення коштів з чужого незаконного володіння для повернення власникам і відшкодування збитків державі. Це, зокрема, конфіскація, арешт, ув'язнення, штрафи.

Використання в діяльності банків “брудних” грошей спричиняє такі ризики:

252

• втягнення банківських установ до негативних для їх репутації процесів у разі виявлення правоохоронними органами їх участі у відмиванні грошей, що може призвести до виходу з них легально функціонуючого капіталу, а відтак - завдати фінансових збитків;

• небезпека впливу на керівництво банку (аж до фізичного усунення) кримінальних елементів та переведення банку під їх контроль.

Відмиванню грошей сприяє також створення власниками “брудних” грошей офшорних банків. Процес відмивання “брудних” грошей взагалі об’єктивно неможливий без залучення банківського сектора, який може відігравати як пасивну роль, тобто бути безпосередньою технічною ланкою, так і активну, яка полягає у створенні умов для проведення сумнівних і незаконних операцій

Сьогодні й самі банки дедалі частіше стають об’єктом злочинних посягань не лише з боку недобросовісних власників, а й національних і міжнародних організованих злочинних угруповань та окремих злочинців, особливо коли йдеться про намір відмити кошти, отримані незаконним шляхом.

Відповідно до нормативно-правових актів НБУ, банки України розробляють правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його проведення з метою протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банками України, відповідно до інструкцій НБУ, розробляються внутрішні програми здійснення контролю з метою протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, наявність та відповідність яких міжнародним стандартам перевіряє Національний банк, як головний орган банківського нагляду в Україні. Наприклад, програма здійснення внутрішнього з метою протидії легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом, складається з 6-ти основних програм, а саме:

1. програми здійснення ідентифікації та вивчення своїх клієнтів;

2. програми виявлення в діяльності клієнтів сумнівних операцій, що підлягають обов’язковому контролю, та інших операцій з грошовими коштами або іншим майном, що можуть бути пов’язані з легалізацією грошей, отриманих злочинним шляхом;

3. програми перевірки інформації про клієнта або операцію клієнта для підтвердження обґрунтованості або спростування підозр стосовно здійснення

253

клієнтом легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом;

4. програми проведення документарного фіксування інформації, необхідної для ідентифікації клієнта щодо здійснення ним операцій;

5. програми зберігання інформації і документів, отриманих у результаті реалізації програм здійснення внутрішнього контролю, з метою протидії легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом;

6. програми навчання працівників з питань протидії легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом [2].

Внутрішньобанківську систему запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, очолює відповідальний працівник банку, незалежний у своїй діяльності і підзвітний тільки керівнику банку. Він реєструє операції, які, відповідно до Закону України “Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” підпадають під ознаки фінансового моніторингу, а також приймає рішення про повідомлення Уповноваженого органу стосовно фінансових операцій, щодо яких існують мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або що вони пов’язані із фінансуванням тероризму.

Для забезпечення виконання заходів протидії легалізації доходів в банку здійснюється трирівневий внутрішній контроль з метою виявлення фінансових операцій клієнтів банку, що можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Перший рівень внутрішнього контролю покладається на працівників структурних підрозділів з обслуговування юридичних і фізичних осіб. Процедура здійснення внутрішнього контролю на першому рівні забезпечується внутрішніми документами банку. Під час здійснення своєї повсякденної роботи, працівники зазначених підрозділів банку повинні відслідковувати трансакції клієнтів банку, виявляти операції, що за формальними ознаками можуть вважатися такими, що підлягають фінансовому моніторингу.

Другий рівень контролю покладається, як правило, на керівників структурних підрозділів, які здійснюють аналіз інформації та поточний контроль за моніторингом операцій.

254