3. Характеристика цілей реорганізації комерційних банків
Необхідність реорганізації визначається певними об'єктивними чинниками, якими є [8]:
формування і розвиток ринкових відносин, банківської системи України та забезпечення її фінансової стабільності;
зміна форм власності банків (від державної - до змішаної – до приватної або колективної);
необхідність виконання банками вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України;
забезпечення платоспроможності, ліквідності комерційних банків.
Одним із пріоритетних завдань реорганізації є захист інтересів вкладників –
фізичних осіб. Стратегія реорганізації банків, які перебувають у фінансовій скруті, передбачає створення правових і економічних умов для ефективного функціонування, поряд з універсальними, спеціалізованих банків і фінансово-кредитних установ (іпотечних, муніципальних, інвестиційних, клірингових, житлового будівництва тощо), що здійснюють свою діяльність виключно у цих сферах.
Реорганізація банків як і будь який процес, що відбувається всередині банківської системи, ґрунтується на певних принципах, функціях та формах. У вітчизняній та зарубіжній практиці існує велика кількість трактувань та визначень характеристик процесу реорганізації комерційних банків.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття «реорганізація» визначено як «злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам» [11].
Відповідно до даного визначення метою проведення реорганізації банків є підвищення надійності і стійкості банківської системи України й окремого комерційного банку, забезпечення капіталізації банківської системи, переорієнтації діяльності банків та зростання довіри до цих банків (або новоствореного банку).
Основними принципами реорганізації є:
— пріоритетність інтересів суспільства, держави і банківської системи в цілому та вкладників перед інтересами окремого комерційного банку.
— досягнення сегеративності - результативні показники діяльності новостворених банків мають бути кращі, ніж банків, що реорганізовуються.
— застосування реорганізації як засобу активного оздоровлення проблемних банків.
— підвищення фінансової стійкості банків.
— забезпечення безперервної роботи комерційних банків, які реорганізовуються.
— здатність банків - учасників реорганізації виконувати вимоги Національного банку України щодо формування статутного капіталу,
дотримуватись економічних нормативів, забезпечувати беззбиткову діяльність
В енциклопедії банківської справи України подано таке визначення: «реорганізація банку – це добровільне або вимушене припинення діяльності банку і зміна його організаційно-правової форми шляхом передачі його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам» [10].
Узагальнюючи підходи науковців, можна стверджувати, що реорганізація комерційного банку – це складний, багатогранний процес, який може набувати різних форм залежно від мети і змісту її проведення.
Відтак, можна виділити три складові змісту процесу реорганізації банків: економічну, організаційну і юридичну. Економічна складова виражається в об’єднанні чи поділі власного капіталу банків, що перебувають в процесі реорганізації. Організаційна – проявляється в об’єднанні чи поділі банків як юридичних осіб і включає створення в ході цього процесу нового чи нових банків, чи зміну їх організаційної форми. Юридичною складовою є перехід прав і обов’язків в порядку правонаступництва між банками в процесі об’єднання, поділу чи зміни своєї організаційної форми [2].
Для підвищення ефективності роботи великих комерційних банків, а також за умов кризової ситуації виникає потреба розділення капіталу великих банків, а саме – реорганізації комерційних банків шляхом поділу, виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків, у тому числі новостворених), підставами для чого можуть бути (рис. 9.3):
на макрорівні:
необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, господарських комплексів (паливно-енергетичного, аграрно-промислового, соціального тощо) для реалізації конкретних програм, проектів;
Рис. 9.3. Підстави для реорганізації комерційних банків
на мікрорівні:
наявність у значному обсязі проблемних кредитів та збитків, що ускладнює вихід комерційного банку з кризового стану і потребує виділення боргів держави та кредитів держави в окремий „критичний банк”;
неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізації. Поділ капіталу та створення спеціалізованих банків для освоєння нових напрямів фінансової діяльності сприятиме підвищенню ефективності, прибутковості діяльності комерційних банків;
конфлікт інтересів акціонерів, засновників [7, с. 132].
Реорганізація банків може здійснюватись в п’яти основних формах, якими є: злиття, приєднання, виділення, поділ та перетворення [4].
Злиття – це припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов’язків до банку –
правонаступника, який створюється в результаті злиття. Наприклад, А +Б = В
Приєднання – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належного йому майна, коштів, прав та обов’язків іншого банку. Наприклад, А +Б = А
Поділ – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов’язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу. Наприклад, А = Б + В
Виділення – перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов’язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації. Наприклад, А = А’ + Б
Перетворення передбачає зміну організаційно – правової форми комерційного банку. Наприклад, А = Б
Порядок здійснення реорганізації банку, склад документів, що подаються до Національного банку України, визначають Закон України “Про банки і банківську діяльність” та нормативно – правові акти Національного банку України [138].
При здійсненні реорганізації комерційні банки намагаються досягнути конкретних цілей (табл. 9.2).
Таблиця 9.2